Вперше після піднесення до гідності катедрального храму Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії, з нагоди 50-ї річниці оновлення церкви святих мучеників Сергія і Вакха та освячення нового престолу Патріархом Йосифом Українську парафію святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі відвідав Блаженніший Патріарх Святослав. З цієї нагоди Глава УГКЦ очолив архиєрейську Божественну Літургію.

Патріарху співслужили: єрей Тарас Остафіїв, парох Української парафії святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі, єрей Руслан Сідельник, віце-прарох цієї ж парафії, єромонах Теодосій Роман Грень, ЧСВВ, Протосинкел Апостольського Eкзархату для українців католиків візантійського обряду в Італії, єрей Анібал Рамон Соутус, Судовий вікарій Екзархату, єрей Андрій Солецький, Голова секретаріату Глави УГКЦ в Римі, та єромонах В’ячеслав Окунь, Т. І. Дияконське служіння звершував протодиякон Тернопільсmко-Зборівської архиєпархії УГКЦ, Володимир Вінтонюк.

Перед початком Божественної Літургії Предстоятеля Української греко-католицької Церкви біля входу до храму зустрів настоятель церкви, єрей Тарас Остафіїв, який, вітаючи Блаженнішого, наголосив: «П'ятдесят років тому Ваш великий попередник Патріарх Йосиф увійшов до цієї святині, яка стала на той час першою парафіяльною церквою для українців, які проживали на теренах Римської єпархії, а сьогодні Ви входите до цього храму, який піднесений до гідності катедрального храму Апостолького Екзархату для українців, що проживають на території цілої Італійської Республіки».

Після читання Євангелія Блаженніший Святослав звернувся до присутніх у храмі з проповіддю. У сьогоднішньому Євангелії, виголосив проповідник, ми бачимо розмову Христа із законовчителем. Христос пояснює цьому знавцеві старозавітнього закону, що означає бути ближнім, хто є мій ближній. Щоб пояснити це Христос розповідає знамениту притчу про милосердного самарянина.

Хто є мій ближній? «Щоби відповісти на це запитання, – вів далі духовний лідер, – Христос починає, як кажуть математичною мовою, доведенням від протилежного. Він спершу висвітлює різні види віддалення, відчуження людини від Бога, а відтак одної людини від іншої…».

Святий Григорій Ніський нам пояснює, що першим ближнім до людини, найближчим до людини є Господь Бог. Милосердний самарянин є образом Ісуса Христа. Найближчим до людини є Бог, який зближається в найбільш критичний болючий момент. Саме тоді, коли людині є найважче, коли вона є побита, відчужена від себе і від своїх найрідніших, у той момент Бог рухається до неї. 

«Любити ближнього як самого себе, вважає Блаженніший Святослав, – це означає як ти помагаєш собі, коли тобі потрібно, вмій стати поруч, зблизитися до того, хто тебе потребує. І кожного разу, коли ми чинимо милосердя, ми відчуваємо, найперше, що Бог мене любить. Бо раз я чиню милосердя, я можу це робити, я маю, що дати, я маю чим помогти. Це означає, що Господь є зі мною. А коли я даю іншому в ім'я Боже, він теж відчуває, що через руки доброчинця Бог рятує людину».

Андрей Шептицький казав: "Колись у вічності вам лишиться лише те, що ви дали своєму ближньому. Вам лишиться після смерті не ваше земне багатство, знання, життєві вигоди, ні. Вам лишиться лише те, що вас зблизило, зробило ближнім до людини ваших часів".

За словами Глави Церкви, сьогоднішня Літургія є особливою нагодою подякувати Господу Богу за п'ятдесят років з того часу, коли цей храм повернувшись у власність нашої Церкви, був освячений його великим попередником Патріархом Йосифом.

«І цей храм є історією зближення Бога до нашої Церкви і до нашого народу. Цей храм був першим і єдиним посольством Київської Церкви при Апостольській Столиці. Мої великі попередники київські унійні митрополити, щоби будувати відносини з Апостольською Столицею, сюди приїжджали. Не мали в Римі іншого пристанища. Тут похований митрополит Рафаїл Корсак, який приїжджав сюди, щоб довершити процес беатифікації святого священномученика Йосафата Кунцевича».

«Другим етапом зближення Бога до нашого народу, - відзначає Блаженніший Святослав, - через цей храм, був момент, коли Патріарх Йосиф будучи звільненим із Сибірських заслань, був покинутий усіма, але був близький з Богом, а Бог до нього. Він прийшов до цього збещещеного храму, поглянув у вічі Богородиці і зумів знову відкупити і зробити його першим у парафіяльним храмом для українців в Італії. Це був крок, коли і українці, які опинилася тут після Другої світової війни, відчули, що і їх Бог тут на чужині не забув. Господь Бог про них пам'ятає. Коли всі люди від нас відвертаються у найтяжчий момент найбільшим ближнім до нас, до нашого народу виявляється сам Господь Творець і Спаситель».

«Сьогодні я вперше можу служити в цьому храмі, який став катедральним собором. Встановлення єпископського осідку тут, у Римі, для нашого Екзархату, для українців є знаком, що Господь є з нами», – наголосив Предстоятель.

Глава Церкви закликав усіх вірних та людей доброї волі звернути особливу увагу на останніх забутих зневажених у цьому суспільстві: «Звернімо увагу на тих, кому найтяжче, хто страждає, хто у стані розпуки, депресії і покинутий всіма. Гадаю, що в часах карантину і локдауну, ми часто відчували, що найближчим був той, хто цікавився нами тоді, коли нам було найтяжче».

«Милосердя – це не тільки про жертву. Милосердя – це про рух нашого серця до того, хто поруч», – вважає він.

Після закінчення Божественної Літургії Патріарха привітав від імені Апостольського Екзарха Преосвященного Владики Діонісія Ляховича, єромонах Теодосій Роман Грень, ЧСВВ.

Від парафіяльної спільноти Української парафії святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі єрей Тарас Остафіїв подякував Главі Церкви за спільну молитву і високу оцінку Патріархом пасторальної праці в громаді: «Почути похвалу з вуст Патріарха - це велика радість і це ще більше надихає нас, душпастирів цієї парафії, до ще ревнішого служіння, до чого ми зобов'язуємося докладати зусиль», – підкреслив о. Тарас. Як вияв пошани, любові і вдячності від парафіяльна спільнота подарувала Блаженнішому Святославу точну зменшену копію з Жировицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, що вшановується в храмі святих мучеників Сергія і Вакха в Римі.

Завершилися урочисті моління «Молитвою за Україну (Боже великий, єдиний, нам Україну храни)», після чого всі присутні у храмі отримали пам'ятки про цей історичний візит Патріарха Святослава до Української парафії святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці в Римі.

Довідка
Наприкінці 60-их років минулого століття Патріарх Йосиф Сліпий повернув у власність Української Греко-Католицької Церкви храм святих Сергія і Вакха з прилеглим будинком – найдавнішу посілість Київської Митрополії за межами її канонічної території, що була втрачена. Саме завдяки титанічним старанням Патріарха Йосифа храм був відкуплений, реставрований і 30-31 жовтня 1971 року відбувся чин оновлення церкви та освячення нового престолу, оскільки попередній був зруйнований.

За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ та Української Парафії у Римі

Фото: Володимира Крамара