Протягом чотирьох днів, 16-19 грудня 2021 року, у парафіяльній спільноті прокатедрального собору Святої Софії у Римі відбулися передріздвяні реколекції на тему «Бог приходить, пробуджуючи тишу». Реколектантом днів духовної віднови був о. Андрій Лихач із Перемисько-Варшавської Архиєпархії УГКЦ. Усі дні реколекцій супроводжувалися участю вірних в Божественній Літургії, а також Таїнствах Святої Сповіді та Причастя.
У перший день передріздвяної віднови духа о. Андрій запропонував призадуматися над приходом Бога до людини у тиші. «Господь дає себе розпізнати тим, які люблять тишу, живуть в ній, її обирають. Таємниця тиші є великою. Можливо під час цих реколекцій було би варто замовкнути, але Бог дає нам Слово, аби ми прагнули над Ним задуматися, аби в цей час ми з цим словом перебували в тиші», - звернувся він до присутніх під час духовної науки.
За його словами, Марія мала чутливе серце на голос Бога, і щоби стати подібними їй, потрібно любити тишу, вміти мешкати в ній. «Вміти слухати голос Господа Бога – це початок чогось святого, бо від тиші розпочинається наша зустріч із Господом. Багато людей говорили, що я буду священником. Я не вірив в це і навіть втікав від цього, особливо тоді, коли виїхав із рідного міста і мешкав в студентському гуртожитку. Я тоді перебував в середовищі, де було мало Господа. Одного червневого спекотного дня, коли повертався в своє студентське помешкання, я проходив біля одного храму, і зайшов до нього, бо там було прохолодно. Я присів в цьому храмі, аби відпочити, тоді там не було нікого. У той час я вперше відчув, що таке тиша. Коли виходив з цього храму я вже розумів своє покликання», - розповів проповідник.
Продовжуючи тему реколекцій, під час другого дня о. Андрій зауважив, що мусимо бути людьми тиші, бо Господь приходить, аби її пробуджувати. «Гадаємо, що існує багато перешкод, аби зустрітися із Господом, особливо в тиші. Можливо думаємо, що вже запізно і наше життя не є відповідним до цього. Але Він не той, що нам скаже, що ми повинні бути бездоганними, аби прийти до Нього. Кожен із нас протягом життя має менші чи більші пагорби, що мусить здолати, але Господь через ці події хоче йти разом із нами, аби в нас оселитися. Для Бога немає неможливих речей», - додав він. «Перед Богом ми є вільними і Він приймає нас такими, якими ми є. Він поборює наш людський гріх, наші зранення, але повинна бути тиша й чутливе серце, аби Він до нас прийшов».
Впродовж третього дня духовної віднови отець-реколектант закликав присутніх бути вдячними, радісними. «Чи вміємо дивитися на історію свого життя в дусі вдячності Богу?! Ми повинні бути вдячними за те, що Господь допровадив наше життя до цього моменту, що знову можемо чути Його Слово. Удячність відкриває нас на Господа і на ній особливо наголошує Папа Франциск», - зазначив душпастир.
«Понтифік каже, що християнин мусить бути вдячним, а християнство мусить бути радістю. Постає запитання про нашу радість: «Не запитую вас чи радієте, чи сумуєте, бо добре розумію, що, по-людськи, часом може бути сумно з найпростіших речей. Бо ви перебуваєте далеко від рідного дому, триває війна на Батьківщині, пандемія і ніхто з України не може приїхати до нас на Різдво. Однак є інше запитання: чи є в нашому серці радість із того, що приходить Господь, аби бути з нами в Різдві?» Різдво ГНІХ не залежить від наших обставин. Часом через ці обставини ми ще більше зобов’язані, запрошені дякувати Богу. Сатана робить все, аби від нас забрати цю радість, тому депресія сьогодні є однією із хворіб, що торкає багато людей.
В останній, четвертий день духовної віднови, священник запропонував поглянути на історію нашого життя. «Наш прихід в світ - це продовження того, що колись започаткували наші предки, діди, батьки, тобто ті всі, що були перед нами. Святе Письмо є натхненою книгою і в ньому кожне речення є важливе, бо воно є Словом Господа Бога. Бог через своє Слово хоче нам щось передати. Коли поглянемо на фрагмент із Біблії, в якому описується родовід Христа, то побачимо предків Ісуса, яких знаємо і не знаємо», - сказав о. Андрій. Вони є частиною цього роду, великої спадщини і є родинним деревом Сина Божого. «Кожен із нас також вписаний в це дерево, бо ми є дітьми Божими, адже через Святі Таїнства ми увійшли в цю Його родину», - підсумував реколектант.
Повідомила: Прес-служба релігійного товариства «Свята Софія»