Неділя 25 вересня 2022 року Божого. 214-й день повномасштабного вторгнення країни-агресорки Росії на територію України. 214-й день жаху, болю, страждань та смертей серед мирного, працьовитого, талановитого та нескореного українського народу. Говоримо так, тому що страшна, небачена, кривава війна проходить через наше життя, ламає людські долі, наповнює наші думки вдень і вночі.
Війна приносить страждання, сіє страх, нівечить життя, але не в силі зламати волелюбний дух українського народу, не може знищити нашу віру в перемогу, не в змозі знищити наші звичаї й традиції.
Саме в цей день у розташованому за тисячі кілометрів від України містечку Казерта вкотре продзвенів наш український дзвоник, прикрашений стрічками кольору українського прапора, закликаючи українських дітей до навчання в українській школі «Золотоуст». Цього року він дзвенів по особливому урочисто, всупереч всім труднощам і незгодам, які випали на долю українського народу, обіцяючи краще майбутнє, вселяючи віру в перемогу.
Цьогоріч в класах української школи «Золотоуст» поряд із дітками, які вже давно переїхали до Італії сидітимуть діти, родини яких були змушені покинути рідні домівки, втікаючи від жахіть війни. В школі навчаються діти не лише з Казерти та околиць. Завдяки змішаній формі (онлайн та офлайн) навчання у школі отримують знання діти з різних регіонів Італії. Кожна дитина має право і можливість отримати повноцінну освіту, яка відповідає стандартам Міністерства освіти України та документи про освіту державного зразка.
Радіє серце, коли ми бачимо головних винуватців цього свята - першокласників. В цьому році їх незвично багато – 24. Вони поєднують навчання в італійській та українській школі, вивчають мову, звичаї та традиції рідного народу. Значить не марними були проповіді місцевого душпастиря отця Ігоря Данильчука про те, що найважливіше пам’ятати: хто ми є і чиї ми діти, а також, як казав, Отто фон Бісмарк: «Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики».
Не став на перешкоді для організаторів та учасників свята і проливний дощ, який ішов весь день. Школа розцвіла українськими вишиванками. Яких їх тільки не було! І учні, і вчителі, і батьки з особливим трепетом одягли в цей день національний символ нашої держави – вишиванку. Свято, як зазвичай, почалося зі Служби Божої. Молилися щиро. По-особливому урочисто складалися в молитві долоньки дітей. Просили в Господа здоров’я, розуму, просили, щоб беріг кожного воїна на полі бою та всіх тих, хто залишився в Україні, просили перемоги.
Потім відбувся невеликий привітальний виступ учнів першого класу, яких під урочисті звуки музики завели в урочисто прикрашену залу одинадцятикласники – серйозні, дорослі, красиві. Вони ж і подарували діткам їхню першу шкільну книжку – Буквар. Першокласники, розказуючи віршики, дуже хвилювалися, тому були надзвичайно щирі і милі. Їх підтримувала та допомагала незвичайна гостя свята - чарівниця осінь, роль якої виконувала Обрєзанова Єлизавета. Учениця 3 класу Обрєзанова Діана подарувала всім присутнім пісню «Перший дзвоник».
Почесним гостем на святі був Генеральний консул України в Неаполі Максим Володимирович Коваленко. Він привітав всіх присутніх з початком навчального року. До слова були також запрошені генеральний директор школи отець Ігор Данильчук та директор Ірина Ярославівна Гальчук.
Свято закінчилося, як і починалося, під урочисті звуки Державного Гімну України. Долоня на грудях у дорослих та дітей підтвердила обіцянку:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду!
Повідомила: Надія Прунчак