Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. 6. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. 7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» 8. Учні ж його пішли були до міста харчів купити. 9. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» 11. Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? 12. Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» 13. А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. 14. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» 

15. Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» 16. «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» 17. Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! 18. П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» 19. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти. 20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» 21. Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. 22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. 23. Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. 24. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» 25. Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» 26. А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» 

27. Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» 28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: 29. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» 30. І вийшли з міста й подалися до нього. 31. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» 32. Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» 33. Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» 34. «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. 35. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. 36. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. 37. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. 38. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» 39. Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». 40. Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. 4. Та й багато більше увірували з-за його слова. 42. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель» (Йо 4:5-42).

Це дуже довгий євангельський текст, і на цьому він закінчується. Що ми з нього черпаємо? Які основні моменти ми можемо взяти для духовного життя? У його світлі я хочу висвітлити одну важливу тему, і це образ Ісуса не просто як Месії, не просто як Спасителя світу, а Ісуса як нареченого, як Божественного Нареченого.

Я говорю про це довго — і не можу зараз вдаватися до всіх подробиць — якщо ви хочете, можете дізнатися більше про це в моїй книзі Jesus the Bridegroom: The Greatest Love Story Ever Told. У мене є цілий розділ про жінку біля криниці. Я показую у книзі, що причина, чому Іван так підкреслює колодязь і жінку у розповіді про самарянку, полягає в тому, що це свого роду сцена весілля, яка показує Ісуса не як звичайного нареченого, який збирається взяти наречену, а як Божественного Нареченого, який прийшов особисто, щоб одружитися з усім людством через новий заповіт у Його крові. 

У євреїв було переконання, згідно з яким Бог був не просто Творцем світу, не лише Господом, але що Він був Божественним Нареченим, і що Ізраїль, обраний народ, був його нареченою. Стосунки між ними були такими близькими, такими жертовними і такими постійними, що їх можна було б описати лише як шлюб. Євреї вірили, що одного дня Бог прийде укласти новий завіт зі своїм народом, який був йому невірним, і що цей новий завіт буде новим і вічним шлюбним завітом між Богом і людством.

Євангелист Іван розповідає цю історію, визнаючи, що жінка біля колодязя є образом нареченої, а Ісус є Божественним Нареченим. Проте Він прийшов у світ не для того, щоб одружитися з цією жінкою в природному шлюбі, а щоб укласти надприродний шлюб між собою як Спасителем і не тільки з нею як окремою особою, а й усіма людьми. 

Отже, ця жінка-самарянка, є образом Церкви, як сказав святий Августин, тому що вона є не лише ізраїльтянка, але також і поганка, тож вона представляє все людство в собі, як євреїв, так і язичників, які чекають, коли прийде Спаситель і врятує їх від їхніх гріхів, від перелюбу стосовно Бога. Бо що зробив Ізраїль? Як ми читаємо у Святому Письмі, євреї відкинули Бога і почали поклонятися фальшивим богам, ідолам Ханаану та інших народів землі, вступивши з ними у відносини духовного перелюбу, що є перелюбом стосовно правдивого Бога.

Отже, Ісус як Божественний наречений зустрічає цю жінку біля криниці (в іншій статті д-р Пітрі згадує, що згідно з єврейською традицією чоловіки часто зустрічали своїх майбутніх дружин біля криниці; варто згадати пошук дружини для Ісаака, Якова, одруження Мойсея), розпочинає з нею діалог і що він їй пропонує? Живу воду. Ну, я не казав вам про це раніше, але інше значення, яке мала жива вода, — це вода, яку жінка за єврейською традицією використовувала у весільній купілі, готуючись до церемонії весілля. 

Єврейська традиція описує ритуальну воду очищення як живу воду, а у позабіблійних книгах йдеться про те, що коли наречену готували до дня весілля, вона омивалася живою водою, здійснюючи ритуальне купання через занурення у воду (що нагадує обряд хрещення). Отже, коли Ісус обіцяє дати цій жінці живу воду, Він у певному сенсі запрошує її стати нареченою. Але не звичайною нареченою, а духовною нареченою Божественного нареченого, Месії, який прийшов її спасти.

Отже, що все це означає для нас? Я думаю, що це показує, що Ісус збирається нам дати цю живу воду, надприродну воду, кількома ключовими способами. Спочатку, коли йде на хрест. Тому що, коли на хресті в Євангелії від Івана він буде проколений, що витече з його боку? Витече не тільки його життя, яке він віддає за свою наречену Церкву, але також животворні кров і вода. По-друге, Євангеліє від Івана фактично говорить нам у розділі 7, що коли Ісус говорить про живу воду, він має на увазі Святого Духа, який буде даний після його смерті, коли він дихне на апостолів після воскресіння і скаже «Прийміть Духа Святого», що його ми отримаємо у Церкві повною мірою у день П'ятидесятниці. Подумаймо, коли кожна людина в окремий спосіб отримує цю живу воду Святого Духа? Коли води, що витекли з боку Христа, омивають нас, змиваючи наші гріхи? Насамперед у нашому Хрещенні, коли ми, занурені у воду і через дію Святого Духа, були очищені від усіх наших гріхів. Не лише первородний гріх, а будь-який гріх, легкий чи смертний; будь-які гріхи, які ми вчинили, змиваються водами Хрещення.

Я думаю, що іноді люди цього не усвідомлюють, тому що більшість з нас були охрещені немовлятами. Тому, часто у контексті хрещення ми зосереджуємось виключно на первородному грісі, однак, якщо це Таїнство приймає доросла людина, то змивається  не лише первородний гріх, але й будь-який вчинений гріх, а також усі наслідки гріхів та тимчасові покарання за них. Охрещена людина є повністю очищена в момент хрещення.

І це, до речі, не моя особиста думка, це вчення Церкви. Якщо ви відкриєте Катехизм Католицької Церкви, там у параграфі 1617 сказано:

"Усе християнське життя несе на собі відбиток шлюбної любові Христа і Церкви. Уже Хрещення, що вводить до Божого Народу, є шлюбною містерією: це, так би мовити, весільна купіль (Пор. Еф. 5, 26-27), що випереджує весільну трапезу, Євхаристію".

Отже, у Хрещенні людина занурюється у весільну купіль живої води, яка її очищує, щоб могти бути учасником Євхаристійного бенкету. Ось, що насправді відбувається — це весілля між Христом і Його нареченою, Церквою, а тому кожна охрещена людина стає її частиною через живі води Хрещення. І це те, що Ісус обіцяє дати цій жінці-самарянці біля криниці, тому що вона, у певному сенсі, є нареченою Христа, з якою Він, як і з кожним із нас, прийшов заручитися, щоб очистити через води Хрищення. І саме тому Він розповідає про її минулі гріхи, тому що одна з речей, яку він хоче зробити, — це усунути гріхи її минулого, які заважають їй любити Його. Її гріх не є перешкодою для Ісуса, щоб шукати її, щоб любити її. 

Отже, її гріхи не є перешкодою для Його любові, але вони заважають самій самарянці полюбити Ісуса у відповідь. Вона повинна спершу впоратися зі своїми гріхами і очиститися, щоб він міг зробити її своєю нареченою. Жінка не заперечує цього, коли він згадує про її минуле. Вона визнає, що він сказав правду, і не намагається від неї втекти. Все, що вона каже: «Пане, я бачу, що ти пророк», визнаючи правду про себе. Тепер все, що Ісусові потрібно, це відчинені двері її душі, щоб він міг дати їй дар спасіння в живій воді вічного життя. І те, що вона отримує його, показує той факт, що коли Ісус сказав, що він Месія, вона залишила там свій глек з водою та повернулася до свого народу. Тож вона більше не шукає лише земну воду, тому що знайшла в Ньому воду вічного життя, свого Месію, свого Спасителя, свого Нареченого.

Д-р Брент Пітрі,

Професор Святого Письма в Інституті св. Августина, США

Джерело: Catholic Production, переклад Відділу Комунікацій Апостольського Екзархату