У м. Терні богослужіння української громади здійснюється у храмі Богородиці Цариці (Chiesa di Santa Maria Regina) почергово з римо-католиками.
На проповіді апостольський візитатор ділився роздумами про зміст літургійних читань і пристосував їх до емігрантського життя, зокрема розповідав, як заховати мир у житті, навіть серед найважчих життєвих обставин. А коли нам важко і страждаємо, то маємо брати участь у терпіннях Ісуса Христа і Богородиці, молячись разом з Ісусом і Богородицею: «Отче Наш! Нехай буде воля твоя!», або «Ось я, Господня слугиня! Нехай станеться по твоєму слову!». І мир Божий буде з нами!
Також владика ділився думками про прощення і чому маємо прощати. Царство Небесне – це сопричастя любові, а коли не прощаємо, то маємо бар’єри до цього сопричастя. Тому брак прощення наражає нас на вічну кару, не тому, що Бог хоче нас покарати, - і не може навіть хотіти нас карати, - бо Його воля - це спасіння людини. Господь все зробив заради спасіння людини, але не прощаючи, людина не дає можливості, щоб любов плила між нею і ближнім, між нею і Богом. У Царстві Божому не може бути найменшого блоку любові, найменшої стіни, адже сопричастя і інтимність любові цього не допускає. Не може бути у Божому Царстві найменших блоків, жодних стін, нічого нечистого. Якщо людина не прощає себе, засуджує до вічної гризоти, до вічного гніву, де «черв'як їхній не вмирає, і вогонь не згасає…» (Мр 9, 44.46.48). Пекло існує, і сама людина його собі створює. І закуску цього пекла людина вже переживає тут на землі, коли не здатна простити ближньому своєму.
Прес-служба УГКЦ в Італії