«На цій Божественній Літургії, після Анафори знову пролунає молитва: «Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійно диякона Степана у пресвітерство…» І він стане священником на зразок Ісуса Христа. Стане пастирем Божого Народу, готовим на всяку жертву; стане пророком, бо буде слухати Бога, щоб в його імені говорити; стане святителем, бо буде уділяти «святеє святим». Буде отцем – батьком!»
Ці слова Апостольський Екзарх Преосвященний Владика Діонісій Ляхович скерував до присутніх на Божественній Літургії у Катедральному храмі Жировицької Богородиці і святих мучеників Сергія і Вакха, у неділю 15 січня, під час якої, з благословення Митрополита Тернопільсько-Зборівського Владики Василія Семенюка, рукоположив у пресвітери о. Степана Тхорика.
Отець Степан належить до клиру Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії. Філософсько-богословські студії здобув у Тернопільській Вищій Духовній Семінарії ім. Патріарха Йосифа Сліпого, які продовжив у Папському Григоріанському університеті, захистивши ліцензіат з біблійного богослов’я. Впродовж навчання він брав активну участь у катехитичному служінні в Апостольському Екзархаті як провідник формаційних семінарів та автор катехитичних відео на біблійні теми, а також проходив дияконську практику у Катедральному храмі.
Під час Святої Літургії Владиці Діонісію співслужили: Канцлер і парох Катедрального храму о. д-р Петро Голіней, Голова ради з економічних справ Екзархату о. П’єро Джакоза, Ректор Папської Колегії св. Йосафата о. д-р Луїс Касіян, ЧСВВ, віце-ректор о. Бернард Підгірний, ЧСВВ, та о. Ярослав Чайківський.
Коментуючи Євангельський уривок про зцілення сліпого з Єрихону, Владика Діонісій звернув увагу слухачів на необхідності слідувати за Ісусом на шляху віри, навіть попри перешкоди, які на ньому нерідко виникають.
«Дорога до віри та зцілення має свої перепони. Коли сліпець кричав “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!”, учні та юрба, що йшла з Ісусом сварила його, щоб він замовчав. Юрба стоїть сліпцеві на перешкоді до зцілення, проте юрба його не зупиняє його віри. Перехожі, роздратовані криком сліпця, замість змилосердитися над бідним чоловіком, його сварять, щоб замовчав. Навіщо їм клопоту у дорозі до Єрусалиму? Інколи бажання особистого спокою є перешкодою до добрих ініціатив. Часто ми чуємо: «Навіщо мені клопоту?!»
Проте, щоб слідувати за Христом, необхідно, у першу чергу, щоб очі нашої віри були здатними побачити у Ньому Бога, який нас кличе за собою.
«Незрячий чоловік з сьогоднішнього Євангелія мав духовний зір – віру в Христа, і тому, що мав віру, прозрів фізично. У той час, коли Ісуса сприймали як звичайну людину з Назарету, сліпець, натомість, назвав його Сином Давида, тобто Месією, і Господом. Сліпий чоловік, прозрівши, «вмить пішов за Ісусом, славлячи Бога». І не лише він, а й «увесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові» (Лк. 18, 43).
Звертаючись до о. Степана, єпископ підкреслив, що священник є тим, хто повинен першим іти за Господом і вести до Нього інших. На переконання Архиєрея, у цьому допомагають чотири «колони близькості», запропоновані Папою Франциском під час міжнародного симпозіуму про фундаментальну священничу теологію, що відбувся у Ватикані, 17-19 лютого минулого року.
Близькість до Бога. "Без особистої і відкритої зустрічі з Богом, священник не може діяти в імені Бога. Священик перед Богом представляє потреби людей, а відтак для людей життям і словом представляє те, що є Боже: святе Євангеліє, Його святу волю. Він має бути пророком: говорити в імені Бога, «силою великою», і чинити ті самі діла, які вчиняв сам Ісус Христос. А що Христос чинив? Проповідував, недужих зціляв, прокажених очищав, мертвих воскрешав, а зараз «гоїв рани», що спричинила війна в Україні".
"Стиль життя Ісуса Христа завершується в Євхаристії: «Це моє тіло, що за вас ламається; це моя кров, що за Вас проливається»: реально, конкретно і таїнственно. Священник звершує Євхаристію «на спомин Ісуса Христа». Він покликаний також бути живою Євхаристією для Божого Народу. Він своїм життям дає своє тіло «ламати», свою кров «проливати» на відпущення гріхів людей. Будучи Євхаристією для інших, він також є той, що служить Євхаристію – Божественну Літургію.
Він промовляє, як Христос: «Це моє тіло, що ламається; Це моя кров, що проливається». Тими самими словами Ісуса Христа, і в імені Ісуса Христа… Проте також у своєму імені. Перед тим, як служити Божественну Літургію і вимовляти ці слова в імені Христа, їх необхідно спочатку реально здійснювати у своєму священичому житті. Отож, священник є по суті євхаристійним прикладом свого життя і служіння Літургії".
Близькість до єпископа. «Послух – це не тільки дисциплінарний атрибут, а найсильніша характеристика зв’язків, що нас єднають у сопричасті». Виявляти послух єпископові, за словами Папи, «означає навчитися слухати та пам’ятати, що ніхто не може претендувати на те, щоб бути носієм Божої волі, і про те, що її можна зрозуміти лише через розпізнавання». Отже, послух – це слухання Божої волі, яку розпізнаємо саме у взаємостосунках з єпископом і священниками".
Тому, звідси випливає третя колона близькості - до співбратів священиків. "Йти разом з іншими священниками, творити священниче братерство. Папа пригадав африканське прислів’я: «Якщо хочеш йти швидко, то йди сам; а якщо хочеш піти далеко, то йди з іншими». «Іноді здається, що Церква повільна – зауважив він – і це правда. Але хочу вірити, що це повільність тих, що прямують в братерстві». Не сам, а разом з іншими священниками!"
Близькість до людей. "Пастирське завдання священика, який знає своїх овець і вівці його знають. Це «знати» не є поверхневе, але означає бути близько кожної людини, бажати їй добра, гоїти її рани. Пастир є той, що вказує на правильну дорогу. Він іде спереду овець. Він - добрий Пастир, який віддає своє життя за овець. Євангеліє нам каже, що Ісус «змилосердився над народом, бо вони, немов вівці, що пастуха не мають» (Мр 6, 34). Папа Франциск каже, що добрий пастир має запах овець, а ці запахи не завжди приємні".
«Дорогий дияконе Степане, як Архієрей буду молитись за тебе, «щоб ти був достойним станути без гріха перед святим Божим жертовником, проповідувати Євангеліє Царства Божого, освячувати слово Божої істини, приносити Богові дари та жертви духовні, щоб оновлювати людей купіллю відродження - все в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Співслужителі і Божий народ буде тобі співати «Аксіос» - Достойний! Молимось, щоб ти був достойний до кінця твого життя! Амінь» - побажав на завершення новому священнику Апостольський Екзарх.
Щиро вітаємо о. Степана із прийняттям святого Таїнства Священства і бажаємо для нього всіх Божих благодатей для гідного, ревного та святого здійснення довіреного йому служіння!
Відділ Комунікацій Апостольського Екзархату