Мт. 16, 13-19; 2Кор. 11, 21 – 12, 9
Преосвященний Владико Іринею, всечесні отці, преподобні сестри, дорогі у Христі брати та сестри, вітаю усіх Вас зі святом Верховних Апостолів Петра і Павла. Свято в Римі! Вихідний день! У нас багато священників Андріїв, Юріїв, Володимирів, Михаїлів, Василіїв, Тарасів, Романів, а Петро і Павло є тільки в Римі, у Курії Екзархату.
На читаннях цієї подячної Божественної Літургії ми слухали сповідь Апостола Павла про його місіонерську працю, яка межує між хвальбою і визнанням своєї немочі. Ось місіонерські перипетії Апостола Павла:
«Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок (ударів) без одного; тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні. У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі!»
Його щоденна настирлива думка – журба про всі Церкви! І Апостол Павло не боїться визнати свою неміч: «Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся?» Хвалиться, що був узятий аж до третього неба, проте каже, «щоб не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився», та Господь сказав йому: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі».
Святе Євангеліє також нам говорить, що Петро, на питання Iсуса: «Хто я!», відразу відповідає: «Ти ― Христос - Бога Живого Син!». Ісус у відповідь каже, що це йому об’явив Отець небесний, і заявляє Петрові, що він є «скеля», на якій він збудує свою Церкву, і пекельні вороги її не здолають. Йому дасть «ключі» до небесного Царства, і що він матиме право «в’язати і розв’язувати».
У Євангелії Iсус користується трьома образами:
- Каже, що Петро – це скеля, на якій він збудує свою Церкву і вороги пекельні її не здолають, скеля як основа всієї церковної будівлі.
- Він дає йому ключі Небесного Царства.
- Він має право «в'язати і розв'язувати»: все що Петро зробить на землі, те буде і на небі. І те право поширюється на всіх апостолів. «Все те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі» (пор. Мт. 18, 18).
Петро-камінь є на початку крихкий, бо зараз після визнання віри, спокушає Ісуса, і каже: «Пожалій себе, не йди до Єрусалиму…» Натомість, Ісус його відганяє, наче диявола: «Геть від мене сатано!...». Камінь, який був крихким, бо тричі відрікається Ісуса, під проводом Святого Духа стає твердим і незламним, коли любить: «Петре, чи ти любиш мене? - Так, Господи, я люблю тебе! - Паси мої вівці!»
Мучеництво Верховних Апостолів Петра і Павла у Римі є завершенням визнання віри, віри Апостола Петра: «Ти Христос ― Син Бога живого», Син, за якого варто віддати життя. Рівно ж і Апостол Павло дає остаточне засвідчення своєї віри в Того, Кого він проповідував.
Ми ж у Римі!
У нас можуть поставати сумніви про сучасний християнський Рим та взагалі про християнську Європу. Можливо, нам пригадується італійська приказка: «Roma veduta, fede perduta». Ми знаємо з історії про намагання встановити другий і третій Рим, але вони падуть… Сьогодні філософи і науковці вже говорять про постхристиянське суспільство. Сучасна наука, здається, хоче дати відповіді на всі питання людини, і остаточно намагається навіть здолати саму смерть; людина стає повновладним паном природи, розвитком науки намагається спустошити та профанувати біблійний рай, а на його місце будувати суто секулярне царство на землі.
Що на це відповідає Рим, християнський Рим? Відповідь нам дають Верховні Апостоли Петро і Павло
Християнський Рим, який збудований на скелі Петра, не проявляється в силі та пануванні, а в служінні братам і свідченні віри, аж до найвищого жесту — віддання життя. Таку основу ніхто не подолає, ні вороги пекельні, ні навіть сучасна наука. Базиліки, церкви, палати і музеї можуть понести руїну. Наука має страшну здатність навіть стерти з лиця землі всі прояви життя, якщо вирішить застосовувати ядерну зброю. Проте свідчення віри і любові є скероване на створення життя, на будову раю на землі. Духа любові остаточно ніхто не здолає. Можуть спробувати його спустошити, ув’язнювати, виганяти і вбивати. Мучеництво стане тоді насінням нових християн.
Ми ж у Римі!
Ми сьогодні зійшлися зі всіх куточків Італії, щоб подякувати Господеві за ювілей, 75-річчя мого життя. За цей період у дечому можу хвалитися, як св. Апостол Павло, інколи переповідаю мої життєві перипетії. Проте, також маю колючки. Вони інколи колють інших, а мені служать, щоб триматися землі, не підноситись аж до третього неба.
Ця Божественна Літургія є зокрема подякою за те, що ми в останніх місяцях залишились між живими. Святий Петро не відкрив мені дверей у найкритичніші дні пандемії. Повернув мене до життя і праці. На жаль, забрав мого учня, на 18 років молодшого від мене, співбрата, друга та першого Генерального Вікарія, святої пам’яті о. Стефана Стареправо, ЧСВВ. Проте Господь добрий! Одного забирає, іншого дає. Забрав о. Стефана, а дав о. Теодосія Греня, ЧСВВ, якого ми сьогодні вітаємо між нами.
Отож продовжуємо історію спасіння у Дусі Святому
Мучеництво Апостолів Петра і Павла — це утвердження Церкви, яку заснував Ісус Христос, принісши зразок сопричастя любові трьох Осіб Пресвятої Тройці. Тому, Церква не проявляється у політичній силі, а в служінні братам, у свідченні віри в Ісуса Христа, у терпінні та смерті заради братів і заради Христа. Церква посеред страждань і в смерті перемагає зло, диявола та світ. Пекельні сили не здатні встоятись проти сили любові.
Ми всі члени Церкви, яку заснував Ісус Христос, збудовані на цій «скелі», яким є Апостол Петро, – на скелі віри і любові; на вірі в Ісуса, якого проповідував св. Апостол Павло, – скелі свідчення своєї віри аж до найвищого жесту віддання життя заради Христа і заради наших ближніх. Перший, другий і третій Рим без цього фундаменту, без свідчення віри і любові, тратить своє світло, перестає бути сіллю для світу, не буде ні православним, ні католиком, стає апостатом, відходом від того, що проголосив і посвідчив Ісус Христос.
Церква збудована на «скелі» Петра існує не тільки у вертикальному вимірі: Папа, єпископи, священики, диякони, вірні. Церква живе і діє в особливий спосіб у горизонтальному харизматичному вимірі. Не на зразок піраміди, а у колі сопричастя Любові усіх охрещених, яка доповняє і оживлює інституційну структуру Церкви, що є поставлена на служіння Церкви, під проводом одного Пастиря.
Нинішнє свято кличе нас бути Апостолами... Не боятися нічого, як великий Апостол Павло. Не боятися! Не боятися своєї слабкості і немочі, бо сила Божа виявляється у безсиллі. Не боятися втоми і праці, холоду і голоду, а навіть смерті, на зразок Верховних Апостолів Петра і Павла.
Хочу виразити подяку усім Вам за підтримку! Нехай благодать Божа буде з усіма Вами!
Рим, Базиліка св. Софії, 29.06.2021
+Діонісій, Апостольський Екзарх