Ми є покликані до святості... Кожний з нас одержав таке покликання від самого Хрещення. Тобто жити в Христі. «Живу вже не я, а Христос живе у мені». Наслідувати Богородицю, яка є нашою мамою і першою християнкою. Маємо Пресвяту Трійцю, Богородицю, і міряди святих, як зразок.
Ми святкували минулої неділі «Зелені Свята», Зіслання Святого Духа. Це Дух святості і життя, який дає нам дари і харизми. Що ми даємо себе провадити Духом святим видно з плодів того ж Духа: любов, доброта, лагіднісь, радість, мир, довготерпіння, вірність.
Ми пройшли «Декаду місійності», яка завершилася словами Ісуса: «Ідіть і навчайте всі народи…». Проте сьогодні всі «народи» біля нас: латиноамериканці, африканці, азіати, араби, індіанці… Вистачить вийти на вулиці Риму. Ісус Христос сказав, що добрий пастир залишив 99 овець у безпечнім місці, та ішов шукати за загубленою овечкою. Сьогодні може вже навпаки: 99 загублених, а одна чи друга вірна овечка.
Подивімся скільки нас українців практикуючих християн? В такій католицькій Галичині згідно деяких статистик менше 10% відсотків ходить в неділю до Церкви? А може ще менше наших людей тут в Італії? Два роки тому статистика Італії показала, що понад 20 тисяч наших дітей зареєстрованих в італійських школах, а скільки дітей ходять до церкви, чи належать до наших громад? Я сумніваюся чи ми досягаємо у нашому душпастирстві бодай одну тисячку. А де інших 19 тисяч? Отож перший поклик - це бути місіонером у нашій громаді
Наша місія велика! Велика місія єпископів, священників і дияконів, які прийняли печать Духа Святого – Божественну благодать, щоб проповідувати Євангелію, бути добрим пастирем і подавати «святе святим». Це наш святий обов'язок; і горе нам, коли б не проповідували Євангелії (Пор. 1Кор 9,16), не виконували нашого пастирського зобов’язання.
А як ми, миряни, можемо бути місіонерами? Каже ІІ Ватиканський Собор: «Не має жодного члена (Церкви), який би не мав спільності у послаництві цілого Тіла, бо кожний запрошений освятити Христа у своєму серці та духом пророчим давати свідчення про Ісуса» (Presbyterorum Ordinis, 2). Всі християни запрошені голосити словом, а передусім свідченням християнського життя; стати місіонерами надії, радості, жертви, побожності, релігійності; бути «тихими будівничими» Церкви. І багато з наших мирян такими є, і це признає італійська Церква!
До того наша Церква живе в Італії, на діаспорі. То ж ми запрошені берегти нашу віри, і приналежність до нашої Церкви, адже «Церква дихає двома легенями». Боже Провидіння нас послало в Італію ділитись нашою вірою, побожністю, піснею і працьовитістю. Це наші найкращі характеристики, наша візитна картка. Як усі народи маємо також наші недоліки: важко нам жити в згоді, в єдності, і над тим треба працювати.
Енергію святості ми черпаємо на Божественній Літургії, у храмі. Отож, ходити до церкви – це не тільки обов’язок, а це найбільший привілей, де ми маємо нагоду представити Богові наші «біди і нужди», а також подякувати Богові за те все, що він нам дає. Маємо нагоду наповнити наше серце Божою благодаттю, щоб дати опір всім хитрощам лукавим з якими ми зустрічаємося в щоденному житті.
Отож, приймімо до серця те, що ми покликані до святості у любові: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт 5,48); «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6,36).
+ Діонісій
Рим, 13/6/2020