Він жив лише 43 роки (1580-1623), але звершив багато добра за цей недовгий відрізок свого життя на землі. Будучи ще малим молився разом з мамою у храмі Володимира Волинського перед розп´яттям Ісуса Христа і до його серця попала іскра Божої любові. Ця іскра благодаті паде тоді, коли він споглядав на Розп'ятого хреста. «Що зробив той чоловік, що його розіп'яли» - питався від мами, а вона йому пояснила. «Це безмежна Божа любов до людини. Любов Божа здатна до всього, і до жертви свого життя.
Доба св. Йосафата дуже важка, характерна церковними і релігійними протиріччями й завзятою полемікою між трьома основними релігійними напрямками: католицизмом, православ’ям і протестантизмом, а у зв’язку із гуманістичними течіями того часу поширювалися індиферентизм і вільнодумство.
На жаль, протиставлення між католиками і православними, і між самими православними, тривають по сьогодні, а навіть загострюються, а в Європі індиферентизм і вільнодумство досягли рівня загальної апостазії, і кризи віри у самій Церкві. Ото ж особа св. Йосафата є перед нами тим свідком вірності до останніх границь, до здатності пожертви свого життя.
Святий Йосафат, як і сотні знаних та незнаних наших свідків Христа XX століття, є мучеником за єдність Христової Церкви. Він своєю кров’ю навіки запечатав єдність Київської Церкви з наступником апостола Петра – видимим знаком і непорушною опорою цієї єдності.
Чомусь Церкви залишаємо у тіні те, що віра у Божу Любов, по своїй природі є істинною (православною), та одночасно католицькою (вселенською), яка не виключає нікого, не кидає анатем, всіх гостить у себе, і також є здатною вийти на зустріч, піти навіть до брам пекла, щоб з пекла звільнити людину. Віра в Ісуса Христа є одночасно православна і католицька. Якщо ці дві якості розділяються, вони тим самим перестають бути православними і католицькими, а залишаються тільки конфесіями, інституціями, які можуть себе взаємно поборювати і виклинати.
Однак, як і в часи святого Йосафата, так і сьогодні одним і тим самим є Господь Бог, Бог – Любов; та сама Дорога, Істина і Життя, якому Йосафат посвятив у монашому подвигу своє життя. Є той самий Святий Дух, який розпалив серце цього єпископа, дав йому силу свого Слова, що ним він переконував своїх сучасників у святості ідеї єдності Церков та – як істинний «душехват», євангельський рибалка, «ловець людей» для Христа (пор. Мт. 4, 19. На основі св. Йосафата стоїть наша помісна Українська Греко-Католицька Церква, вірна своїй східній духовно-богословській традиції. І в той шлях слідом за святим Йосафатом у це пасхальне таїнство, смерть і воскресіння Ісуса Христа, увійшла наша Церква, зокрема під час важкого періоду комуністичного режиму.
Ось Святий Йосафат перед нами, як добрий пастир, який віддає своє життя за овець, з Христовою молитвою в устах: »Щоб усі були одно!».
Ми живемо у часі різних протиставлень і криз, церковних і політичних, громадських і сімейних. Навчімося від св. Йосафата терпеливості і доброти, бути вірними нашому християнському покликанні любові до самого кінця, навіть до мучеництва, як це нам посвідчили св. Йосафат і наші брати, які не побоялися піти на Сибірські концтабори заради Христа.
Нехай той вогник Божої любові, що впав у серце малого Івася впаде у наше серце, щоб ми перебували у Божій любові, і були здатні любити навіть своїх ворогів, які нас убивають.
Благословення Господнє на Вас!
+ Діонісій
Рим 12.11.2018