Сьогодні, коли згідно із григоріанським календарним стилем Католицька Церква відзначає Усікновення Голови Святого Йоана Христитeля (Мучеництво Святого Йоана Христителя), літургійні тексти запрошують нас роздумати над тим, як за правду невинну людину засуджують на смерть. З огляду на те, що Предтеча Йоан дозволив собі звернути увагу цареві і пригадати йому і його оточенню, що не може брати собі за дружину жінку свого брата. Ця жінка, люта Іродіяда, шукає будь-якої нагоди, щоб позбутися того, хто стоїть на перешкоді її прагненню влади і слави.
Саме такою нагодою позбутися Йоана став день народження Ірода, коли дочка Іродіяди, під час бенкету своїм пристрасним танцем «догодила Іродові». Ірод мовив до дівчини: «Проси в мене чого бажаєш, – я дам тобі!» Ще й присягнув їй: «Чого б ти тільки в мене просила, – дам тобі, хоч би й половину мого царства». Прийняти рішення допомогла дівчині її матір: «Проси голову Йоана». За свою правдомовність, за правдиве вчення та вірне тлумачення Божого Закону, за ревність щодо Божих справ святий Йоан поклав на вівтар своє життя, засвідчивши, що Бог є більше всякого добра.
Ісус, почувши про смерть Йоана, відплив човном у пустинне й самітне місце (пор. Мт 14, 13). Це віддалення на самоту має своє важливе значення для Ісуса, бо існує велика паралель між смертю Йоана і смертю Ісуса. Про це говорить Діяння Апостолів: «Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: “Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв'язати”»…. адже «мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали Ісуса, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали в Пилата вбити його». Пилат умиває руки і засуджує невинного Ісуса на найстрашнішу смерть. Доля Йоана чекає Ісуса і Він шукає моменту на самоті, щоб це пережити на розмові зі своїм Небесним Отцем.
Від тієї історичної події, переданої нам святими євангелистами, минуло вже 2 тисячі років, однак жертва невинних продовжується. Сьогоднішній лютий царик, який розгорнув повномасштабну війну в Україні, і не тільки, стинає голови невинних людей: вбиває дітей, старців; калічить, ґвалтує, палить міста ракетами. Невинні хлопці та дівчата, яким снилися життєві горизонти, падають жертвою страшного дракона, ідеології «руського мира». Ідоли та ідеологія завжди вимагає крові невинних.
І Україна покликана пережити долю невинного Агнця Божого, що бере на себе гріх світу. Наша батьківщина своїми стражданнями спасає світ від можливого сьогодні ядерного катаклізму. Проте, коли диявол опанує людину, вона може стати найгіршим створінням, багатоголовим драконом, «чоловіком безбожним», що готовий знищити те все, що Бог створив… Україна страждає, щоб цілий світ не був спалений вогнем. За гріхи світу страждає… Агнець страждає, проте, Він спасає, воскресає, перемагає смерть. Чи не така місія України, створити новий світ, нове суспільство?! Чи не варта нам застановитися над жертвами невинних?!
+ Діонісій Ляхович, ЧСВВ,
Апостольський Екзарх