І враз я відчула якийсь бальзам, що зігріває груди, якесь заспокійливе лікарство для моєї душі. Ведучий передачі пастир господній зачитував листи подяки вірних із Верони, Тренто, Риму… з якою вірою і любов’ю пишуть вони про Бога, про Матір Божу. Я відразу зрозуміла: це для мене. Я відчула ту радість і щастя в новорічну ніч, на яку я навіть не чекала. А Слуга Господній все читав і читав. І так було приємно на душі від цих листів, від тих щирих слів, і так було радісно, що ту радість я ніколи б не поміняла на ті новорічні вогні і феєрверки по всьому світі. Я знайшла своє, я знайшла те, чого моя душа потребувала в цей час. В цю новорічну ніч я не могла бути разом із своїми вірними, не могла дати їм того тепла, що вони хотіли би. І тут я знайшла свою розраду і велику радість у душі, що наповнює груди чимось добрим, чимось заспокійливим.
Опісля була трансляція Служби Божої. А перед тим величезний хор співав у церкві пісні про народження Дитятка Божого, про прихід Месії на землю. Повністю не розуміючи всього, я їх перекладала на рідну мову, як я хотіла, і під ту мелодію колядувала «Нова радість стала, яка не бувала», «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився». А потім почалася правити Служба Божа. Вперше в своєму житті, у новорічну ніч я слухала Службу Божу. Це було щось надзвичайне для мене. Чому ж скоріше на своїй рідній Україні, між своїми людьми, у своїй рідній домівці, я не зустрічала так Новий Рік. Це було щось надзвичайне для мене. Дякую Тобі, Боже, за цей подарунок для мене, за ті добрі думки і за те, що Ти так дав мені сприйняти цю Літургію. Що початок Нового Року приніс мені таке велике задоволення і велику радість у душі і в серці.
Зранку, коли я пробудилася, немов би на крилах літала. І так мені було легко на душі, і так приємно, що здавалося, що я у казці, що зараз полишу все земне, і полину далеко-далеко. Мій погляд летить у небесну далечінь, а в грудях не можу втримати отієї радості, що виривається назовні.
Я хочу з кимось поділитися тією радістю, хочу розділити її навпіл. І тут на думку мені приходить відкрити своє серце людині., яка присвятила своє життя служінню Богові. Це наш священик Августин. Ніколи з ним не спілкувалася особисто, хіба що Сповідь і Служба Божа. Розумію, що сьогодні перший день Нового року, у нашого священика багато справ, багато друзів тут, можливо, запрошений на обід, можливо дуже втомлений і хоче відпочити. Я все те розумію, але моя радість, яка виривається із грудей, цей мій стан душі закриває всі ці мої думки. Я набираю вперше номер нашого священика і телефоную, правда, вибачившись за ту незручність, що, можливо, принесла нашому отцю у цей день, що, можливо, вкрала в нього кілька хвилин дорогоцінного часу. Від усієї моєї відкритої душі, від усього щирого серця, я поздоровила його з новим Роком. З цією людиною я поділилася своєю радістю. Ці слова і побажання були сказані щиро, були мої, особисті, були сказані тоді, коли відкривається серце і коли в душі народжується добре слово, коли ті щирі слова і побажання, можливо (та це точно!), вислуховує Бог. Я тільки вибачалася за свою нестриманість, що подзвонила і потурбувала, знаючи і не знаючи наскільки зайнятий отець Августин в цей день. А сказати людині прекрасні, гарні слова від щирого серця – це не гріх.
Я дуже щаслива і задоволена, що так гарно зустріла Новий Рік, що скоріше в мене навіть і таких думок не було. Дякую Тобі, Боже, за це свято для мене, доземний Тобі уклін! Дай, Боже, щоб я провела весь цей рік так, як і його зустріла, це було і прекрасно і неповторно!. Дай, Боже, щоб цей рік був самим найкращим у моєму житті!
Леся Василиця,Трентіно – Шкло.