Євр. 2, 11-18; Мт. 2, 13-23
Христос Рoждається!
Вітаю всіх з Різдвом Христовим тут у Базилиці Санта Марія Маджоре, де під цим вівтарем зберігаються ясла, в яких було лежало Дитя Ісус!
Сьогодні ми запрошені пережити другий день Різдва у святковому молитовному дусі, аби відчути все те, що пережив Ісус, Марія та Йосиф. Ісус, разом з Йосифом і Марією, «страждав і сам був випробуваний, і він може допомогти тим, що проходять через пробу» (Євр. 2, 11-18), як каже автор листа до Євреїв, уривок з якого ми чули щойно на Літургії Слова.
Святе Євангеліє від Матея розповідає нам сьогодні про Пресвяту Родину, а саме про те, як Йосиф з Марією та Ісусом змушені втікати до Єгипту, бо Ірод злосливий, як співаємо в наших колядках, хоче вбити Ісуса. Ангел з’являється у сні Йосифові і каже: «Бери дитятко та його матір і втікай у Єгипет, бо Ірод хоче його вбити». Пресвята Родина мусить утікати. Ви напевне добре знаєте, що це означає втікати, їхати у далекий, незнаний та невідомий край, де розмовляють іншою мовою, де панує відмінна культура та інші звичаї. Отже, Марія, Йосиф та Ісус все це відчули на собі, вони були втікачами, біженцями, чужинцями. Відчули на собі переслідування злосливого Ірода, негаразди чужого краю, не маючи де голови приклонити.
Також і наше християнське життя не ідилія, не романтика, але проходить через різні переживання, випробування, темні ночі, кризи і життєві пустелі. Така ситуація трапилась із Пресвятою Родиною, так стається впродовж цілої історії людства, і продовжує траплятись також і в нашій особистій історії.
Злосливий Ірод часто появляється в історії людства; також і на горизонті нашої сучасної історії його можна зауважити. Він задумує вбивати також наших дітей, а тому пророцтво Єремії може наново сповнитися в нашій історії:
«В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає».
Однак, ми не залишені самі! З нами Бог! Дух Божий нас провадить, Він провадить нашу історію! Отож, не біймося! Крокуймо вперед з вірою, надією та любов’ю!
Ми не самі! Ми йдемо разом як Церква, як Екзархат, як спільнота, як брати і сестри, вірні та душпастирі разом, слухаючи один одного, підтримуючи один одного, серед взаємного і щирого спілкування, під проводом того ж Святого Духа, Який провадив Пресвяту Родину.
Ми запрошені йти разом і такою є наша душпастирська програма! До такої спільної мандрівки нас закликає Святіший Отець і наша Церква: йти разом, прямувати синодальним шляхом, подаючи одні одним руку допомоги і підтримки, а при потребі також взаємно себе лікуючи, бо ж всі ми у тому самому човні!
Такий хід разом неможливий без проводу Святого Духа.
Усе життя Ісуса Христа – це дія Святого Духа. Сила Всевишнього діє в Ісусі безперервно: від Воплочення до смерті на хресті, воскресіння і вознесіння на небо.
Святий Дух присутній в Ісусі Христі, у Воплоченні, у Різдві, у Його дитинстві, у втечі до Єгипту, в укритому житті у Назареті, де Він був слухняний і зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей (Пор. Лк. 2, 51-52), а мaючи 30 років, він приймає хрещення покаяння від Йоана, після чого Дух повів Його в пустиню, де диявол спокушав Його (Пор. Мт. 4, 1). І там, перемагаючи спокуси сатани, Христос встановлює програму ділення хлібом, служіння ближнім, слухання інших, вихід на зустріч тим, які перебувають у потребі.
На початку свого благовіствування Ісус наголошує, що збулось те, що писав пророк Ісая: «Господній Дух на Мені, бо Він Мене помазав. Послав Мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (Лк. 4, 18). Ісус «радіє Святим Духом і промовляє: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так Тобі подобалося» (Лк. 10, 21). Силою Святого Духа Він робить чудеса, виганяє бісів (Пор. Мт. 12, 28); і воскрешає мертвих, а також приймає хрещення «духа і вогню», тобто, гірку чашу страждань (Пор. Мр. 10, 38), смерть на хресті, воскресіння і вознесіння на небо. Ісус, вознісшись на небо, послав нам свого Духа, щоб продовжувати його дорогу в історії Церкви, і в нашому особистому житті.
Ісус просить Отця, щоб цей Божий Дух був також і з нами повіки, Дух утішитель, Дух істини, Якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Святий Дух, що з нами перебуває, єднає нас, провадить, утішає, уводить у всю правду, нагадує те все, що Ісус говорив, щоб ми продовжували діло Спасителя у світі (Пор. Йо. 14 - 17).
Святий Апостол Павло запрошує нас плекати ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі (Пор. Флп. 2, 5), бо ж «ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі, які не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновлення, яким кличуть: «Авва! - Отче!». Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі» (Рим. 8, 14-16).
Тож ми запрошені відкрити себе на провід Божого Духа у нашому житті. Молитва, аби Дух Святий нас провадив, завжди буде вислухана, хоча й часто у незрозумілий для нас спосіб, подібно, як Він провадив також і Пресвяту Родину. Те, що для нас інколи виглядає як поразка, стає перемогою; коли нас закопують, і ще утоптують зверху, ми воскресаємо. Я не говорю якусь суху теорію, але ділюся з вами досвідом мого власного життя, що підсилений не одним якимось випадком моєї життєвої історії, але – багатьма.
Тримаймося разом, крокуймо разом! В гору піднесім серця!
Пресвята Родина йде разом з нами життєвими дорогами до Єгипту та у зворотному напрямку. Іроди злосливі пройдуть! Можуть наступити Архелаї, але Ангел скаже Церкві оминути Єрусалим і Вифлеєм, а поселитись у Назареті, і звідси продовжити нашу місію на землі. Тим Назаретом для кожного із нас є сьогодні Італія.
Від щирого серця бажаю кожному з Вас світла Духа Святого, що освітлює темряву наших сердець. Бажаю любові і глибокого миру, який нам дарує Дитятко Ісус. Він – «з нами Бог», наш друг – божественний Друг!
Веселих Свят Різдва Христового і благословенного 2022 Року Божого.
Христос рождається!
+ Діонісій
м. Рим, Папська Базиліка Санта Марія Маджоре,
26.12.2021 р. Б.