Мт. 3,13-17; Тит. 2,11-14; 3-4-7
Христос хрещається! В ріці Йордані!
Сьогодні переживаємо одне з найбільших християнських свят - Богоявлення Господнє.
Коли Іван Хреститель охрестив Ісуса у ріці Йордані і Ісус вийшов з води, розкрилося небо і Бог об’являється у Пресвятій Тройці. Ісус побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього і дався чути голос від Отця: «Це є Син Мій улюблений, у котрому Моє благовоління». Надалі Ісус у проголошенні Євангелії буде тісно з’єднаний з Отцем, на самоті буде з ним розмовляти і воля Отця буде його постійною духовною їжею, Він буде давати себе провадити Духом Святим. Кожного дня Ісус зустрічається з Отцем на самоті і на все каже йому: «Нехай святиться твоє ім’я, Отче; Нехай прийде твоє царство, нехай буде твоя воля», і так навчає молитись своїх учнів.
У Йордані людина знову розмовляє з Богом, небо і земля об’єднується, Відновлюється синівство, яке було втрачене через гріх прародичів. Починається прилюдно новий етап в історії людства.
Усе створіння радіє хрещенням Ісуса в Йордані. У цьому освячуючому процесі бере участь сонце, місяць і зорі. Нині хмари з небес росять дощ правди. Йордан повернувся назад і гори заграли, адже природа не згрішила, а згрішила людина: вона своїм гріхом її зранила. Папа Франциск каже, що Бог завжди прощає, людина - деколи, а природа – ніколи. Тому природа радіє хрещенням Ісуса, бо з ним відновлюється первісний порядок. Свята Церква у богослужіннях сьогоднішнього празника поетично голосить нам про те, що нині горішнє з долішнім святкує. Нині все створіння таїнственними течіями напоюється.
Ісус приходить до Іван Предтеча, який голосить у юдейській пустелі: «Покайтеся, бо Царство небесне близько!» До нього приходить Ісус Христос і просить хрещення. Іван відмовляється, але Ісус каже, що треба «чинити правду», необхідно йти дорогою покаяння.
Ісус показує, що дорога до Євангелії іде тільки через Йордан, через покаяння. Первородний гріх - це перш за все закриття у собі, самолюбство, що остаточно веде до смерті. Треба поховати у воді стару самолюбну людину, щоб з води вийшла нова людина, відкрита до висот, яка чує, що вона має Отця на небі i нового духа Божого, а коло себе має братів і сестер. Людина більш не сама.
Хрещення Христове має безпосереднє відношення до нашого хрещення. Зануренням у воду потопає стара людина, а народжується нова. Хрещення – це введення у таїнство життя, смерті та воскресіння Ісуса Христа. Стара людина розпинається разом з Христом: «Ми поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб так, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми почали почали жити новим життям» (Рим. 6, 4) – щоб були мертві для гріха, а живі для Бога, в Христі Ісусі (пор. Рим. 6, 11).
Із хрещенням Ісуса починається новий час. Рай вже не позаду нас, як ностальгія, а як надія. До будови раю, - до царства Божого на землі, до кращого світу, до миру і любові, покликані всі ті, що охрестились у Христа. Це час відродження і відновлення, час нового створіння. Цю дорогу відновлення Ісус Христос показав своїм життям і цією дорогою ми покликані іти.
Хрещення робить нас улюбленими Божими дітьми і дає право називати Бога своїм Отцем та в Святому Дусі кликати «Авва! Отче!» та молитись «Отче Наш»; Ми стаємо синами Отця (пор. Гал. 4, 5) і кожен охрещений стає храмом Святого Духа. У Хрещенні родиться спільнота – Церква, бо охрещений не живе більше для себе, а для Бога і ближніх. Він «оцерковлюється» та поділяє свою віру з іншими християнами.
В обряді Хрещення священик ставить подвійне питання, і кожне з них повторяє по три рази.
По-перше: «Чи відрікаєшся сатани, і всіх діл його?» Діла диявола – це гординя, ненависть, заздрість, панування над іншими, жадоба багатства, шукання життєвих насолод, вбивства, війни. Таку «стару людину» треба затопити у воді, завдати їй смерть.
Друге питання, що повторяється також три рази є: «Чи з’єднуєшся з Христом?» Чи Ісус у нас продовжує народжуватися і рости; чи ми слухаємо його слово і молимося, як він молився? Чи ми радіємо з ним, і разом з ним терпимо, чи переносимо те все, що він переніс? Чи ми будемо вмирати разом з ним, щоб з ним і воскреснути? Чи Христос є справді центром нашого життя, нашої особистої історії, нашого часу?
Чи ми по правді віримо в Ісуса Христа, бо хто увірить і охреститься, той буде спасенний, а хто не увірує, той буде осуджений» (Мр. 16, 16). І на Хрещенні ми визнаємо нашу віру, мовлячи: «Вірую…»
Таким чином хрещення - це перший крок у християнському житті. Не вистачить охрестити дитину, і забути про християнське життя, як також не вистачить прийти до храму по освячену воду, а далі вести життя старої людини. Багато людей приходять сьогодні набрати собі освяченої води, проте забувають, що вода освячена символізує смерть старої людини і народження нової, здатної вірити та любити Бога і ближніх своїх, а також шанувати всі створіння. Освячена вода не має магічної сили сама в собі, а є символом народження до нового життя. Якщо наша віра в Бога мертва, не поможе нам навіть купатися в освяченій воді.
Іван Предтеча сказав: «Я вас хрещу водою на покаяння, але прийде потужніший від мене: Він Вас христитиме Духом Святим і вогнем». Під час життя треба продовжувати боротьбу проти трьох найбільших спокус старої людини, закритої у собі, в погоні за багатством, пануванням над іншими, пошуком за всяку ціну слави і життєвої насолоди… Разом з Ісусом треба вміти поділитися своїм хлібом, служити один одному, бачити потребу інших людей і піти їм на зустріч, та як Ісус - молитися і брати участь у церковному житті.
Під час життя інколи треба прийняти хрещення «духа і вогню», як його прийняв сам Ісус Христос. Це різні життєві випробування, терпіння і смерть. В таких моментах треба з’єднатись з Христом і дозволити себе христити духом та вогнем.
На вечері перед новим роком, одним священик мене запитав, які були мої дві негативні і дві позитивні події у минулому році? Я не міг по іншому відповісти, як сказати, що я не мав нічого негативного у минулому році. Насправді, були проблеми, переживання, всі члени Курії похворіли на ковід, один помер… Коли людина дає себе «хрестити духом і вогнем» не має нічого негативного, все співдіє на добро (пор. Рим. 8, 28); тоді недуга стає благодаттю, очищенням, школою… То ж я не мав, по правді, права сказати, що моя недуга, а навіть можлива смерть, є чимось негативним, вона належить до мого життя у цьому світі.
Дорогі брати і сестри, даймо себе поглинути у таїнстві Богоявління, того Просвічення, де Бог об’являється у Тройці Святій. Ми разом з Христом, що є нашим первородним братом, маємо Отця на небі, який нас називає своїми улюбленими синами і доньками; маємо Святого Духа, який нас провадить, маємо Церкву, бо це «зібраний народ в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, маємо братів і сестер, з якими поділяємо життя.
А на кінець те, що ми чули у листі Апостола Павла до Тита: «Коли з'явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливості, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного».
Ото ж «Ви, що в Христа хрестились, у Христа одягнулись. Не скидаймо зі себе одежі Христової.
Христос хрещається! В ріці Йордані!
Базиліка Санта Марія Маджоре, 06.01.2022