2 Кор 6,11-16

Мр. 1, 23-28

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати та сестри, дорогі українці! Mи сьогодні служимо цю Божественну Літургію з нагоди 31-ої річниці проголошення Незалежності України. Нехай же світло того, що ми чули з читання Святого Євангелія і Другого Листа Апостола Павла до Коринтян, просвітить наш особистий і національний шлях у майбутність. Це Слово Боже, яке покликане стати нашим тілом, нашим життям. 

Ми слухали Євангеліє про те, що в синагозі був чоловік з нечистим духом, який кричить. Той нечистий дух верещить у нас зараз не в синагозі, а в Україні, і по цілому світі. Святе Євангеліє каже, що Ісус погрозив йому: «Мовчи, вийди з нього! Нечистий дух стряс чоловіка, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього». Ісус боровся проти спокус диявола і виганяв бісів з опанованих ними людей. Сьогодні треба просити Господа, щоб той нечистий, скажений дух зупинився, не тряс Україною, не вбивав, не ґвалтував, не руйнував наших міст і сіл. Сьогодні іде боротьба з апокаліптичною бестією, яка кидає вогонь зі своїх драконських голів на цілу Україну і погрожує кидати ядерний вогонь на цілий світ.  Ісус Христос вів безперервну боротьбу проти диявола і проти його лукавства, фарисейства та брехні. За те постраждав і був засуджений на смерть.

Ми святкуємо 31-шу річницю Незалежності України, водночас борючись з цією апокаліптичною бестією, яка пожирає Україну, нищить її народ. 

Пам’ять проголошення Незалежності України є днем, щоб пережити цінність дару свободи і соборності нашої держави. Ця річниця святкування незалежності – дуже болюча і окроплена кров’ю. Ми переживаємо час ціни свободи. Щодня падуть хлопці і дівчата, захищаючи право свого народу на свободу, а також боронять свободу Європи та цілого світу.

Право на свободу не означає закриття у собі, у своєму самолюбстві, у своїй національності. Право на свободу іде у парі зі спілкуванням з іншими народами, обміном і діленням багатством природи, культурними здобутками, талантами своїх синів та дочок. Закритий народ ніколи не зможе бути по правді щасливий. Залізні заслони, берлінські, чи будь-які інші мури, не роблять народи щасливими.

Росія це право намагається заперечити. Вона нехтує правом на цілісність України і робить це насиллям із зовні. За нами право себе захищати! Не тільки право, але моральний обов’язок. Коли хтось хоче  мене вбити, я можу себе не захищати, і сказати нападникові: «Мир тобі!» Проте коли хтось нападає на мого брата чи на мій народ, я маю моральний обов’язок стати в його обороні. Від цього обов’язку я не можу втікати; не можу бути дезертиром, якщо справді люблю мого брата, якщо справді люблю мій народ. «Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо 17, 13). Коли хтось нападає на когось, справжній мир буде щойно тоді, коли нападник перестане чинити своє злочинне діло. Немає миру без справедливості!

Зараз проливається кров за свободу і незалежність України. Це кров наших героїв, наших дітей… Проте це також наша кров, це моя кров… Сучасний єврейський філософ Ємануїл Левінáс, твори якого є перекладені видавництвом «Дух і літера» на українську мову, пише  таке:  «Минуле іншого і до певної міри історія людства, в якій я ніколи не брав участі, в якій я ніколи не був присутнім, є моїм минулим, як і його майбутнє, ніби воно наспіло вже в мені». (Левінас, «Між нами» ст. 132).  Бо людина не є ізольованим єством. Людина є єством суспільним, і хоч не хоч, позитивно чи негативно, ми беремо у ньому якусь участь. 

Ми слухали звернення Апостола Павла до Коринтян: «Уста наші, коринтяни, відкрились до вас!» Цим Апостол народів і нас закликає: «Зробіть теж широким ваше серце! Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведності з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним? Які взаємини між храмом Божим та ідолами?» 

Не спрягайтеся з невірними, які покликаються інколи на Бога, а насправді є брехливими, невіруючими, богохульними. Вони не здані говорити правди, неспосібні робити добро. Не піддавайтеся під їхнє ярмо. Яка є спільність між праведністю і беззаконням; між світлом і темрявою; між Христом і дияволом; яка наша спільність з ідеологією «руського  міра»? Це сфабрикований ідеологічний ідол, який п’є кров народу, вбиває невинних. Це бестія, що хоче все поїсти, спалити, зруйнувати. Апокаліптичний дракон, який кидає вогонь,  проте сам він у той вогонь буде повержений.Будьмо уважні! Не даймо себе звести цією бестією, веліялом! Ненавистю, бажанням помсти, брехнею, темрявою смерті. Ми таким чином себе вбиваємо. Уводимо до нашого серця того нечистого духа. А ми покликані бути храмом Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом».Наша перемога у Бозі, у любові, у прощенні. Любов можна убити, але вона завжди воскресне! Наша перемога у любові, в істині, добрі!

На цій Божественній Літургії, ставимо на вівтар усіх тих, що загинули на цій війні, всіх солдатів, які далі стоять на фронті, ранених і психічно зламаних, всіх вдів та сиріт, нехай Господь помилує і спасе їх.

Рим, Катедральний храм Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха, 24 серпня 2022 року