Йо. 7, 37-52; 8.12; Ді. 2, 1-11

Сьогодні великий празник – Зіслання Святого Духа. Ісус Христос, сповнивши свою місію на землі, вознісся на небо, але не залишив нас сиротами. Він обіцяв послати нам Святого Духа, щоб продовжувати діло Отця і Його Самого на землі до кінця віків. Через Духа Святого ми знаємо, що Бог нас любить. Тільки у Дусі Святому ми можемо називати Бога нашим Отцем і казати «Авва! Отче», і молитись «Отче наш». Він є Дух істини й життя, любові, милосердя та доброти; Дух Животворний та Утішитель.

Він Той, що провадить Церкву і кожну особу, якщо вони дають простір для Його діяння. Він також є Духом свободи, тому нікого не штурмує. Він діє там, де Його приймають і просять, щоб Він зійшов. Божий дух прощає гріхи. «Прийміть Духа Святого, – каже Ісус апостолам, – кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж за- тримаєте – затримаються» (Йо. 20, 21-22). І коли ми приймаємо Духа Святого до серця, то Він очищає наші гріхи. Про це просимо у молитві «Царю Небесний»: «Прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни».

Святий Дух – це духовна весна. У Ньому народжується Церква. Весна – це зелень, це нове життя! Тому священнослужителі одягають зелені ризи. Дух Святий робить нас причасниками своїх дарів. Він дарує му- дрість, розум, раду, силу, знання, побожність і страх Божий, що схо- дяться в найвищому дарі – любові, адже Бог – це Любов (1 Йо. 4,8.16). Через Святого Духа Бог Отець присутній у світі своєю лю- бов’ю і добротою; присутній також Ісус Христос своєю наукою й ділами. Треба, отже, очистити серце, зробити його храмом Святого Духа, бо, як каже св. апостол Павло, «тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить» (1 Кор. 2, 14). Святий Дух – це Любов, яка єднає Отця і Сина в одного Бога; Любов, яка єднає всіх охрещених в одну святу, соборну і апостоль- ську Церкву. Це любов, яка робить нас водночас «православними» – істинними, і «католиками» – універсальними, бо любов не знає меж і не виключає нікого. Вогненний язик любові та доброти світить і приносить тепло усім народам. Він єднає культури й народи в один Божий народ.

Мову Духа Божого розуміють усі: греки й римляни, іспанці й українці, китайці та індійці… Мову Духа можуть збагнути всі народи, як про це описано в книзі Діянь Апостолів. До прикладу, Апостол Петро говорив своєю рідною мовою, але його розуміли греки й римляни, партяни й мідяни (пор. Ді. 2, 9-11). Мову любові здатні вловити та оцінити всі. Сучасним прикладом є Мати Тереза з Калькутти. Дати себе вести Духом Святим є найбільшою духовною авантюрою. Коли єпископ кладе руку на священника, то на нього сходить «божественна благодать, яка завжди недужих оздоровляє, і те, що їм не вистачає, доповнює».

Я завжди повторюю те, що в моменті, коли мене святили на священника, і це повторилось, коли хіротонізували на єпископа, я нічого іншого не просив, а тільки, щоб цей Дух Божий мене провадив. Не просив здоров’я, успіхів у житті, а приймати тільки те, що Він дає. І надалі це моя щоденна молитва. Я завжди глибоко вірив у провід Святого Духа. Кожного разу, коли мені доручали якесь важливе завдання, я просив світла Святого Духа, бо знав, що власними силами нічого не можу зробити. І перед проповіддю завжди прошу, щоб Святий Дух через мене говорив, а не я. І Дух Святий мене не покидає. Він цю молитву завжди вислуховує. Він робить чуда і все перемінює. Він доповнює те, чого бракує… Самі всього не можемо зробити! Я повністю свідомий того, що можна планувати, накреслювати пріоритети, але, «коли Господь не будує дому, дарма працюють його будівничі» (Пс. 127, 1).

Справжній Провідник – це Святий Дух. Він виховує серце єпископа, священника і кожного вірного. Якщо Йому дається простір, то Він діє разом – синергічно – з особами та інституціями. Святий Дух дає нам мир у житті. Не можемо розв’язати всіх проблем: особистих, родинних, національних, а тим більше – проблем світу. Проте Дух Святий дарує нам мир у наших проблемах, щоб ми не падали в розпач чи нарікання, а в найважчих моментах дозволяє знайти простір для гумору, щоб посміятися, перш за все, із себе. Дію Святого Духа можна пізнати по Його плодах. Там, де є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, милосердя, тихість, вірність, скромність, здержливість» (Гал. 5, 22-23), там присутній Дух Божий. Коли цих дарів і плодів немає, входить інший дух – дух світу, рабства, злоби, ненависті, заздрості, ворогування, гніву, суперечок. З таким духом до Царства Божого не зайдемо (пор. Гал. 5,19-21) і не заведемо інших людей.

У таїнстві Миропомазання ми прийняли «Печать дару Святого Духа», але Дух Святий відходить, коли ми приймаємо до серця іншого духа. Можемо закрити своє серце і замість Духа святості, доброти, істини, життя та світла плекати в ньому іншого духа, злого духа: брехні, лукавства, заздрості. Замість Духа життя можемо плекати у собі духа смерті; замість Духа животворящого можемо приймати до свого серця духа смертоносного, який, на жаль, панує у світі. Тому треба вигнати злого духа з нашого серця, треба зробити у нас самих своєрідний екзорцизм, спорожнити серце, щоби зробити в ньому місце для Святого Духа, Духа доброти, любові, милосердя, прощення.

Прийди до нас, Душе Святий! Царю небесний, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші!

+ Діонісій Ляхович, ЧСВВ,
Апостольський Екзарх

м. Рим, парафія свв. мчч. Сергія і Вакха,
27. 05. 20