1 січня 2022 року, у день празника Обрізання Господа нашого Ісуса Христа та літургійного спомину святого Василія Великого, Апостольський Екзарх Преосвященний Владика Діонісій Ляхович відвідав Генеральний осідок Отців Василіян у Римі. У монастирському храмі Царя-Христа, Владика Діонісій очолив Божественну Літургію, у співслужінні Протосинкела Екзархату о. д-ра Теодосія Р. Греня, ЧСВВ, Протоархимандрита Василіянського Чину о. Ґенезія Віомара, ЧСВВ, Вікарія Протоархимандрита о. Йоанікія Чверенчука, ЧСВВ, Ректора Папської Української Колегії святого Йосафата о. д-ра Луїса Касіяна, ЧСВВ, Віце-ректора цієї колегії о. Бернарда Підгірного, ЧСВВ, Ігумена василіанського монастиря у м. Івано-Франківську о. Артемія Новіцького, ЧСВВ, та о. Мартина Хабурського.
Перед богослужінням до святочної громади звернувся отець-Протоархимандрит Ґенезій, привітавши Владику Діонісія та інших священнослужителів і запросивши єпископа відслужити Святу Літургію.
На початку проповіді Владика Діонісій подякував отцю-Протоархимандриту за запрошення і слова привітання, привітав також отця-Протосинкела Теодосія Р. Греня, ЧСВВ, – який є його правою рукою у справах Екзархату, – та інших присутніх отців.
Після цього Апостольський Екзарх звернув увагу на потрійний характер свята. Передусім, це спогадування обрізання Ісуса Христа і Його найменування. Ім’я Ісуса – «Господь спасає» – виявляє нам його місію: Він наш Спаситель, Він надав значення нашому життю.
Далі Владика Діонісій наголосив, що свято святого Василія – дуже важливий день для нього самого як василіянина, учня святого Василія, на навчання і приклад якого він завжди взорувався у житті. Перш за все, у своїх правилах святий Василій покликається на Святе Письмо, яке вважає головним правилом життя. Він прагнув відновити первісний ентузіазм Церкви, її первісну єдність, на основі прикладу життя перших християн як спільноти, де має бути причастя святого Духа, сопричастя і взаємний поділ дарів у любові.
Владика пригадав, що коли він був головним настоятелем Василіянського Чину, брав за зразок святого Василія, зокрема, його слова: «Будь слабким зі слабкими, але будь сильним із сильними». Легко зневажити слабшого, але потрібно, навпаки, бути з ним, щоб його зміцнити, а сильному вміти протистояти. Цю настанову святого Василія Владика старався виконувати, і бувши Протоархимандритом Василіянського Чину, і продовжує це робити тепер як єпископ.
«Святий Йосафат, – зазначив Владика, – який на запрестольній іконі в цій церкві зображений біля Ісуса Христа, разом зі святим Василієм, вчить починати від себе: не від когось, але від себе, змінюючи, реформуючи у першу чергу себе, даючи особистий приклад іншим. Від митрополита Йосифа Велямина Рутського і від святого Йосафата василіяни успадкували заклик здобувати святість і знання, василіяни покликані бути святими і мати знання, щоб провадити інших. Тому ми сьогодні молимося за Василіянський Чин, за його розвиток, за повернення до його джерел - святого Василія, святого Йосафата, щоб дійсно це було життя жертовне, не для себе, але для інших. Як говорив папа Венедикт, священник – це людина для інших, не для себе; тим більше – священник-монах, який посвятив своє життя, віддав його заради інших, заради Церкви».
«Тому ми сьогодні молимося за отців-василіян, – наголосив проповідник, – щоб вони йшли дорогою святого Василія, тої первісної ревності перших громад християн, щоб між ними було сопричастя дарів Святого Духа, щоб вони цим сопричастям жили у своїх спільнотах, але також, щоб вони ділилися своїми дарами з іншими, з Церквою, щоб не були закриті в собі, а щоб були відкриті для потреб Церкви. Так св. Василій заснував свої спільноти заради Церкви, заради її віднови.
Переходячи до третьої теми, Владика зазначив, що ми не знаємо, яким буде цей новий рік. Пандемія сильно поширюється в Італії. Але і в Україні є велика загроза вторгнення військ чужої країни. Тому потрібно молитися, щоб ті апокаліптичні бестії, які є в світі, зупинили своє вогненне дихання і навернулися.
Архиєрей розповів далі про свій Пастирський лист на Новий 2022 рік, в якому пояснює, чим житиме наша Церква в Італії у наступному році. Використовуючи думки аргентинського мислителя Хорхе Борхаса про зміст часу, Владика зауважив, що для нас, віруючих християн, час є чимось іншим, ніж для нього, незважаючи на те, що він зробив глибокий аналіз феномену часу як невіруючий. Цей час ми переживаємо під час Святої Літургії, молитви, перебування з Богом: це «нині, повсякчас і на віки віків». Час для нас є «тепер», він плинний, не зловити його, але цей час є часом доброти, любові, який є тепер і продовжиться у вічності. Він є часом благодаті, навіть тоді, коли нам найгірше, найважче. Це час, момент благодаті, час Божого змилування, тому все у ньому має значення. Тому на задане йому вчора запитання: «Що було негативним минулого року?» – Владика Діонісій відповів: «Нічого!» Все було позитивне. Були моменти дуже важкі, але це моменти благодаті, адже ми не є самі! Якщо лінійний, хронологічний час, з грецької мови «хронос», іде вперед, вимірюється щораз точнішими годинниками, наш час, час віри «кайрос», є часом справедливості, благодаті, який триває завжди, є моментом вічності.
Далі Владика зазначив: «Ми хочемо діяти синодально, разом, як до цього закликає Папа Франциск. А в цьому першою дією є слухати. У наступну середу буде школа для священників через інтернет: як слухати людей. Щоб ми йшли разом як Церква. Папа хоче саме такої віднови, глибокої. Сьогодні Церква є в кризі, але також ми є місіонерами». При цьому єпископ згадав про отриманий недавно лист, у якому один італієць дякує жінці, яка працює в нього, за те, що вона їх навернула, цілу їхню родину, і наголосив, що кожен з нас має бути місіонером на своєму місці.
На завершення Владика Діонісій сказав: «Нехай Господь усіх благословить, щоб ви сприйняли все як Божу благодать!»
Свята Літургія закінчилася виголошенням многоліття церковній владі, монашеству, вірним, хорові і всьому українському народові.
Після завершення святкової Літургії до присутніх звернувся отець-Протосинкел Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, який наголосив, що Євхаристія – це подяка, і справді є багато причин дякувати Богові: за всі дари, які ми отримали, за життя, за дар віри. Тож він привітав усіх присутніх учасників молитви, отців-василіян і вірних, заохотивши їх подякувати Богові за прожитий попередній рік, та запросивши у Новому році йти синодальним шляхом, йти з іншими, разом з цілою Церквою, зокрема не відвертаючись від тих, хто потребує допомоги, але натомість проявляти співчуття та розуміння до ближніх, щоб Новий рік був роком Божої благодаті, роком сопричастя, солідарності з ближніми. «Жодна людина не є покликана до самотності, але кожен покликаний до того, щоб відчувати себе частиною великої Божої родини», – наголосив о. Теодосій.
Повідомив: . Діонісій Заведюк, ЧСВВ
Фото о. Єфрем Кончак, ЧСВВ