З 20 по 24 жовтня група українських прочан під проводом Протопресвітера Римського деканату о. Василя Гушуватого (м. Перуджа і м. Сполето) та о. Тараса Максиміва (м. Фоліньо і м. Ґуббіо), перебувала у паломництві за Україну до мальовничого центру об’явлення Пречистої Діви Марії у Фатімі.
Історія об’явлення розповідає, що 13 травня 1917 року троє убогих дітей пасли невелике стадо овець поблизу селища Фатіма. Це були десятилітня Лусія дос-Сантос та її кузини - дев’ятилітній Франціско та семирічна Жасінта Марту.
Десь пополудні, проказавши, згідно з добрим звичаєм, молитву на вервиці, вони почали гратись, будуючи хатинку з каменів, якраз на тому самому місці, де тепер стоїть базиліка Фатімського санктуарію.
Раптом діти побачили сильне світло. Думаючи, що це блискавка, вони зібралися втікати, як ось ще один спалах освітив місце, і над дубом діти побачили, за їхніми словами, «Пані, яснішу від сонця». Вона пояснила пастушкам, і сказала, що потрібно багато молитися для спасіння душ, закликаючи до покаяння та навернення, і сказала приходити на це місце протягом п’яти місяців, о тій самій годині 13 числа.
Діти приходили туди у червні, липні, вересні та жовтні. У серпні поява відбулася в іншому місці 19 числа, оскільки 13-го міський голова заарештував дітей, вважаючи, що вони баламутять народ.
Останнє об’явлення відбулося 13 жовтня в присутності 70 тисяч людей, які після його закінчення стали свідками чудесного явління: сонце, схоже на срібний диск, почало крутитися довкола себе, як вогняна куля. Того ж дня Пані назвала себе «Пречистою Дівою Вервиці» і просила, щоб тут на Її честь збудовано каплицю.
Пізніше, Пресвята Богородиця ще кілька разів з’являлася Лусії, яка на той час вже стала монахинею. Двоє інших візіонерів через кілька років після згаданих подій померли.
Кожен день прощі був дуже інтенсивним та цікавим, програма була насиченою і пізнавальною – екскурсія по Лісабону (столиця Португалії) та Назаре, а у самій Фатімі – численні молитовні заходи у Паломницькому центрі.
Прочани мали нагоду спільно і приватно помолитися, приступити до Святих Тайн, взяти участь у різних богослужіннях, Хресній Дорогі, процесійно пройти і роздумувати над таємницями святої Вервиці, яка не є лишень молитвою, але і чудовим засобом до освячення і духовного поступу, однією із найкращих шкіл доброчесності і християнського життя.
Адже Марія наближається до нас, бере за руку, і вчить жити так, як Вона Сама жила на землі біля свого Сина. Ось у чому, за словами св. Папи Івана Павла ІІ, полягає наука Вервиці і таємниця її успіху: вона «вводить нас в живий контакт з Ісусом через Серце Його Матері».
Паломники впродовж цих днів просили у Господа благословення через заступництво Пресвятої Богородиці в усіх добрих намірах наших спільнот, просячи особливої опіки для наших сердець, родин та сімей, парафіян, за нашу Церкву, за мир в Україні та припинення війни, за багатостраждальний український народ, за наших захисників і захисниць, мігрантів і біженців, полонених, волонтерів та капеланів, Героїв та подвижників святої віри.
Нехай це незабутнє паломництво буде виявом нашої синівської любові та вдячності Пречистій Діві Марії та можливістю з великою радістю поділитися з іншими пережитим духовним досвідом.
Повідомив: о. Василь Гушуватий