З 10 по 12 травня спільноти Апостольського Екзархату з міст Болонья, Імола, Чезена та Фаенца під проводом душпастирів о. Михайла Бойка та о. Василя Романюка здійснили паломництво до відомого Богородичного відпустового центру у Меджугор’є.

Як зазначає о. Василь, «всі поломники їхали в одному наміренні випросити ласки та миру для України. Подорож була дуже важкою через різні перешкоди, а також складні погодні умови. Незважаючи на все це, прибувши до цього святого місця, ми змогли розпочати свою паломницьку подорож з Хресної Дороги по великих каміннях гори Кріжавец. Паломники щиро молилися, попри те, що ішов дощ,жертвуючи ці незручності за довгоочікуваний мир у нашій Батьківщині».

Попри втому, на прочан у цей день чекали дві важливі зустрічі – з візіонерами та Патріком і Ненсі, канадськими бізнесменами, які після кардинального навернення переселилися до Меджугор’є і збудували замок, який вже роками приймає паломників з цілого світу. 

У програмі прощі важливою зупинкою є гора об’явлень Богорлдиці – Подбрдо, де українці з Італії, у молитві досвідчили особливу присутність і підтримку Пречистої Діви Марії.

Як свідчать паломники, «проща до Междугор‘є - це одна з подорожей, які назавжди залишаються в серці, тому що це подорож серцем та душею, після якою ми стаємо духовно оновлені».

Одна з прочанок, п. Уляна, поділилась особистим пережиттям особливої благодаті цього паломництва: «Я віддавна відчувала потребу в Бозі. Як напевно і всіх, мене мама заставляла йти до церкви і молитися, я то робила, не можу сказати, що з охотою, але робила. З часом я виросла, вийшла заміж,почалися проблеми, доросле, самостійне життя, і потроху я почала розуміти, що потребую Божої допомоги. Його захист я відчувала всюди: на роботі, в дорозі, у повсякденному житті. 

Кожне паломництво до різних святинь мене відновлювало, окрилювало і наповнювало духовним ентузіазмом, а особливо ця поїздка до Меджуґор’є, на яку я так давно чекала. Дорогою я познайомилась з багатьма людьми, які їхали кожен зі своєю проблемою-бідою. Часом ти як завжди думаєш, що твої проблеми найгірші, але пізніше виявляється, що ні, це не так. Слухаючи людей, мені здавалося, що я б не змогла пережити все те, що вони. Але це можливо з Богом, віра і любов до Якого тобі надає крила. 

Меджуґорє - воно фантастичне, ту ауру ,запах миру в повітрі, спів того чоловіка, я напервно ніколи не забуду, вечірня мироточива статуя Ісуса Христа; мені здавалося, що то був той день, коли Він помер,мені було дуже важко там, хотілося плакати, говорити і розказати все, пожалітися на все, що було в серці і в думках. 

Ви знаєте, Меджуґор’є - це таке місце, де хочеться повернутися і знову пройти по тому скелястому шляху, молитися вервицю до Божої Матері, ще раз роздумувати, як ти живеш і з чим прийдеш до кінцевого шляху. Дякую, нашим отцям за чудове паломництво, де я знову, і знову можу перезагрузити себе, переосмислити своє життя та старатися змінюватися в кращу сторону».

Повідомили: п. Надія Романюк і п. Уляна Жупник