Святу Літургію у візантійсько-українському обряді очолив ієрей Тарас Остафіїв у співслужінні з ієреєм Іваном Гобелою та дияконом Русланом Сідельником під супровід співу парафіяльного хору, під керівництвом настоятеля, протоієрея Івана Кулика.
Під час проповіді, зверненої до присутніх у храмі молільників, ієрей Тарас звернув увагу на важливість ікон для духовності християн візантійської літургійно-богословської традиції, наголосивши, що через почитання ікон, віддаємо хвалу первообразу, а не рукотворному зображенню. Відтак проповідник наголосив, що ікона для нас є своєрідним «духовним вікном»: «Як через вікно до оселі потрапляє світло, так через ікони, «духовні вікна», на нас спливає щедра благодать, найперше тоді, коли ми молимося перед ними. Ікони для нас є своєрідними «дзеркалами». Подібно, як ми щодня дивимося в дзеркало, щоб привести себе в порядок і побачити зміни свого тіла, ми покликані щодня зіставляти своє життя із життям святого, зображеного на іконі і запитувати себе: „Наскільки моє життя відповідає святості життя того чи іншого святого, зображеного на іконі”», – наголосив ієрей Тарас.
На завершення Богослужіння в українсько-візантійському обряді настоятель храму, о. Артуро Мартінес Сото (Р. Arturo Martinez Soto), подарував українській парафії свв. Сергія і Вакха копію ікони Матері Божої Неустанної Помочі.
Храм св. Альфонса Ліґуорі, яким опікуються отці-редемптористи, відомий тим, що у ньому зберігається древня святиня – ікона Матері Божої Неустанної Помочі. За давнім переказом, вперше цю ікону писав святий апостол і євангелист Лука. Він відтворив на ній справжні риси Божої Матері. За однією з версій, 1453 року у Царгороді її спалили турки разом з іншими пам’ятками християнської старовини. Проте одна з її давніх копій наприкінці XV століття була перевезена з острова Крит до Рима. Це і є чудотворна ікона Матері Божої Неустанної Помочі. За іншою версією, Царгородську ікону таки врятували, тож ікона, що опинилася на Криті, а потім в Римі, і є оригіналом, створеним апостолом Лукою. В будь-якому випадку, не тільки сама римська ікона має таку чудесну силу, але також її копії – скрізь, де вони перебувають.
Перед тим, як потрапити до храму св. Альфонса, ікона понад 300 років знаходилася у церкві св. Матея, що стояла на Есквілинській римській горі та належала монахам чину Св. Августина. У 1793 році в Римі почалися заворушення, церкву св. Матея зруйнували, а монахи розійшлися по світу. У цій хуртовині ікона зникла і лише через 70 років її віднайшли під вівтарем однієї з каплиць. У 1866 році Святіший Отець Пій IX віддав ікону під опіку редемптористам до церкви св. Альфонса з проханням: «Зробіть її відомою в усьому світі».
І ось саме цього року минає 150 років з тих пір, як редемптористи опікуються іконою та поширюють набожність до Матері Божої Неустанної Помочі. Мільйони вірних щодня біля цієї ікони випрошують собі у Небесної Матері заступництва перед Її Сином.
В контексті святкувань, приурочених ювілею почитання Матері Божої, прославленої в чудотворній іконі Неустанної Помочі, отці-редемптористи в Римі запрошують католицькі спільноти різних національностей та обрядів, щоб очолити щоденну молитву перед іконою Богородиці.
Детальніше про історію ікони Матері Божої Неустанної Помочі, її перебування в Римі, а відтак перенесення до храму св. Альфонса та про історію копії цієї ікони (відомої в Україні як Ікона Матері Божої Неустанної Помочі (прострілена)) можна прочитати, перейшовши за цим посиланням: http://150-mbnp.org.ua/history.html
Джерело: http://www.ukr-parafia-roma.it
{source}
<object type="application/x-shockwave-flash" flashvars="host=picasaweb.google.com&hl=it&feat=flashalbum&RGB=0x000000&feed=https://picasaweb.google.com/data/feed/api/user/102971259335774782551/albumid/6298883566052827121?alt=rss&kind=photo&hl=it" pluginspage="http://www.macromedia.com/go/getflashplayer" data="https://photos.gstatic.com/media/slideshow.swf" height="400" width="600"><param name="movie" value="https://photos.gstatic.com/media/slideshow.swf"></object>
{/source}