25 липня 2021 року, на запрошення настоятельки Сестер Катехиток Святої Анни с. Ріти Балдо, з нагоди свята Успення святої Анни, Матері Пресвятої Богородиці - Покровительки Згромадження, владика Діонісій відслужив Божественну Літургію у каплиці готелю, яким провадять сестри. Єпископу співслужив о. Луїс Касіян, ЧСВВ, Ректор Папської Української Колегії Святого Йосафата.
Того самого дня Сестри святої Анни, у містечку Вера Ґварані (Бразилія) починають ХV Генеральну Капітулу, яка має на меті обрати нову Генеральну Управу на наступні чотири роки, як також ще раз засвідчити вірність харизмі засновника о. Омеляна Йосафата Ананевича і свою місійну душпастирську діяльність.
На проповіді Архієрей передав привітання делегаткам ХV Генеральної Капітули та попросив світла Святого Духа для її учасниць, щоб вони мали відвагу з відновленою вірою, надією і любов’ю піти назустріч усім нелегким викликам сучасного богопосвяченого життя, посеред кризи покликань та загальної втрати цінностей.
Також проповідник зосередив увагу на постаті святої Анни, яка завдяки ревним молитвам у старечому віці породила донечку, якій дано ім´я «Марія», що означає «ту, яку любить Господь», яка стала Богородицею. А значення єврейського слова «Анна» означає «благодать», а ім’я її чоловіка Йоакима - «приготування для Господа».
Крім того, Апостольський Екзарх пояснив зміст Євангелія з дев’ятої неділі після Зіслання Святого Духа, коли Ісус після цілоденної праці, за своїм звичаєм іде на самоту молитись. Ісус потребує самоти, щоб зустрітись зі своїм Небесним Отцем, послухати Отця, пізнати, якою є Його воля «як на небі, так і на землі», і в той самий час каже учням відплисти на інший бік моря. Проте, човен учнів у небезпеці, його кидають хвилі, бо вітер був супротивний. А в четвертій сторожі ночі, вже над ранком, Ісус іде по воді. Учні злякалися, думали, що це привид. Ісус каже до них: «Заспокойтесь, це я! Не страхайтеся!». Петро спробував іти по вoді, але налякався і почав потопати. І Ісус йому каже: «Маловіре! Чого засумнівався?»
Євангелист Матей і перша християнська спільнота бачить у цій події на морі наче притчу про те, що діється з ними. Іншими словами, первісна Церква знаходиться серед розбурханого моря світу. У такому розбурханому морі той, хто вагається у вірі або уповає на свої сили, той потоне. Хто не дивиться на бурхливі хвилі, але на Ісуса Христа, той спасеться. Ця подія давала для первісної Церкви конкретний зразок: зоставатись у човні і разом з апостолами визнавати свою віру: «Ти істинно – Син Божий!» Також у сучасних випробуваннях Церкви і церковних спільнот по всіх куточках нашої планети християни повинні наслідувати апостолів і приймати ті самі рішення.
Відділ комунікації Апостольського Екзархату