Архідієцезія Валенсії зберігає саме цей найцінніший скарб від 1437 року, чашу з пасхальної вечері, над якою Ісус Христос сказав: «Пийте з неї всі – це моя кров, що за Вас проливається на відпущення гріхів». Згідно ряду наукових дослідів, Апостольська Столиця визнала, що саме ця чаша могла бути в руках Ісуса Христа. Це одна з найцінніших реліквій побіч з Туринською плащаницею і Чесним Хрестом, на якому умер Ісус Христос. Її цінність універсальна – екуменічна. Символізує установлення Пресвятої Євхаристії, віддання Ісуса Христа за спасіння людей, спасительна жертва, символ присутності Бога між нами, символ любові до останніх границь.
Нам не так важливо, чи ця чаша була справді в руках Ісуса Христа, бо те, що вчинив Ісус Христос, взявши чашу у свої руки, продовжується у кожній чаші під час Божественної Літургії. Нам не є важливе те, чи чаша є зі самоцвітів, золота, срібла, заліза, чи дерева. Нам важливо її значення та усвідомлення її спасительної дії, що відбулася у чаші під час пасхальної вечері.
Згідно єврейської традиції під час пасхальної вечері було аж чотири чаші з вином, які випивали у різних моментах пасхальної вечері, на спогад визволення з єгипетської неволі. Про це ми дізнаємося з Книги Виходу: “Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими;і прийму вас Собі в народ і буду вам Богом, і ви дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас з-під ярма єгипетського” (Вих. 6:6-7).
Перша чаша: це чаша ОСВЯЧЕННЯ: «Виведу з ярма єгиптян» (Kiddush).
Друга чаша: це чаша ВИЗВОЛЕННЯ: «Визволю вас від рабства їх». Випивалася перед їжею після оповідання історії визволення Haggadah.
Третя чаша: це чаша ВИКУПЛЕННЯ: «І врятую вас рукою простягнутою і судами великими”. Випивалася після подяки по завершенню трапези.
Четверта чаша: це чашаВІДНОВЛЕННЯ: «Прийму вас Собі в народ і буду вам Богом». Остання чаша після завершення подячних псалмів (Hallel).
Христос випив перші дві чаші, не порушуючи порядку єврейської Пасхи. Далі Він зробив несподіване з третьою чашою, після того, “коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє». І тоді, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: «Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мт. 26:27-28).
Тут здійснюється установа таїнства Пресвятої Євхаристії: це моє тіло, що ламається; це, моя кров, що проливається на відпущення гріхів. Жертва себе заради інших, заради спасіння світу…, але яка важка і гірка ця чаша!
Одного разу два учні, Яків та Йоан підходять до Ісуса і просять, щоб вони сиділи один праворуч, а другий ліворуч у його царстві. А Ісус їх питає: «Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і хреститись хрещенням, яким я хрещусь. Ті відповіли: «Можемо!». Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрещенням, яким я хрещуся, христитиметесь. Але сидіти праворуч від мене, чи ліворуч, це не моя річ Вам дати, а кому приготовано» (Мр10,3840).
Не легко пити з цієї чаші і це видно в Оливному городі, де піт Ісуса Христа спливає кров’ю, і Він просить свого небесного Отця: «Відніми від мене цю чашу, але хай буде не моя, а твоя воля». Це гірка чаша страждань і смерті, яка стоїть перед Ісусом Христом, чаша наслідків гріхів, які падуть на Ісуса, на того пасхального Агнця Божого, що забирає гріхи світу. На Ісуса паде гріх гордості і закритості фарисеїв, нерішучість Пилата, жорстокість жовнірів, бичування і терням вінчання, несення хреста на Голгофту, прибиття до хреста і страшна смерть. Ісус навчав що, коли хто вдарить тебе в одну щоку, то подай іншу, а тут те, що він навчав словами, виконує своїми ділами. Він навчав прощати, і то по 77 сім разів через сім (Мт18,22) і це підтверджує на хресті, прощаючи своїм розпинателям. «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять» (Лк 23,3234). Отже, це є третя чаша відкуплення, подолання гріха. На Агнця Божого падають гріхи інших, але у ньому завмирають, не відбиваються на інших, не поширюються. Бо в гріховному світі, хто тебе вдарить в обличчя, то відразу противникові віддається те саме, можливо ще з більшою жорстокістю; віддається злом за зло, і тоді це зло поширюється на інших, створюються союзи, які поборюють одні одних, переходить у гріховну структуру, до війн, до культури смерті. Якщо на якусь особу паде гріх когось, а вона його не відбиває, то стає агнцем Божим, гріх у ній завмирає, не поширюється на інших. Таким чином - продовжує діло «відкуплення», «спасіння» від зла. Бути агнцем - вимагає «ламати» своє тіло, «проливати» свою кров»… Учень Ісуса Христа ніколи не «ламає» тіло інших, і не проливає їхню кров. Він нікого не вбиває! Навпаки, він прощає, виправдовує, любить! «Апостол Павло нас перестерігає про чашу, яку нам подає диявол: «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського» (1Кор 10,21). Диявол саме подає чашу ненависті, злоби, помсти, вбивства… І багато впиваються такою чашею смерті…
Кожен християнин покликаний пити з цієї чаші, яку нам подає Ісус Христос: «Пийте з неї всі!…». Ми покликані переносити наклепи, підозри, осудження чи просто фізичне побиття, бути просто агнцем, що забирає гріхи світу. Христос просить чинити це на Його спомин! Прощати, виправдовувати, любити до останніх границь! «Немає більшої любові, як той хто віддає своє життя за інших».
Ісус також не пив з четвертої чаші Відновлення, сказавши: “Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого” (Мт. 26:29). Він своїми страстями і воскресінням показав шлях відновлення світу…, створення Божого народу, спільноти любові Церкви.
Спаситель чекає щоби ми розділяли з Ним останні дві чаші: відкуплення, тобто бути тим агнцем, що забирає разом з Ісусом гріхи світу, і четверту чашу відновлення, створення Божого народу, спільноти любові, тіла Христового Церкви. До того ми покликані через Хрещення і через нашу участь у Пресвятій Євхаристії.
Отож, наше паломництво до Святої чаші у Ювілейному році Божого милосердя набирає надзвичайного значення. Це чаша спасіння, чаша любові і милосердя. І до Валенсії ми прибули, щоб усвідомити те, що відбулось у цій чаші, і щоб ми стали учасниками цього таїнства спасіння, перше висповідавши свої гріхи, і одержавши прощення, стали тими, що будуть розділяти Боже милосердя іншим людям, прощаючи і роблячи добро, як навчає нас Божественний Учитель.
Тому Церква, зокрема, у цьому Ювілейному році Милосердя закликає нас до діл милосердя щодо тіла і щодо душі. І наш Катехизм подає сім діл милосердя щодо тіла: Голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого приодягнути, подорожнього в дім прийняти, недужого відвідати, невільника викупити, померлого поховати. І сім діл милосердя щодо душі: грішника направити, невіжу навчити, сумніваючому добру раду дати, сумного потішити, кривду терпеливо зносити, образу з серця прощати, за живих і вмерлих молитися.
Молимось, щоб ця наша проща до цієї Валенсіанської чаші допомогла нам стати учасниками діла спасіння світу, де зараз стільки злоби, тероризму і війн. Ми покликані бути учасниками кращого світу, будучи тими, що не розсівають, а забирають гріхи світу. Будьмо учасниками Христового тіла і Христової крові: це моє тіло, що ламається на відпущення гріхів; це моя кров, що проливається на відпущення гріхів… роблячи це на спомин Ісуса Христа: «Чашу спасіння прийму й ім'я Господнє призову» (Пс. 11, :3-4).
Валенсія, 3.04.2016
+Діонісій