«1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить - камінь відкочено від гробниці. 2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!» 3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці. 4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим; 5 нахилившися, бачить - лежить полотнище. Однак, не ввійшов. 6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить, 7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці. 8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, - і побачив, і увірував».
Євангеліє від святого Івана, у 20-му розділі, розповідає про хустину, яку поклали на обличчя Ісуса, коли Його поховали у Страсну п’ятницю.
Після Воскресіння, коли гроб був знайдений порожнім, ця хустина не була на землі, як полотнище (плащаниця), яким обгорнули Тіло Ісуса. Євангеліє містить цілий вірш, щоб сказати нам, що ця хустина була ретельно складена збоку.
Тож чому Ісус після воскресіння склав хустину, що покривала його голову?
Це важливо? Так.
Щоб зрозуміти значення складеної хустини, нам потрібно ознайомитися з однією єврейською традицію того часу.
Складена хустина була пов’язана з щоденними взаєминами між господарем і слугою – динамікою, яку була добре знаною кожному єврею. Коли слуга накривав на стіл, він намагався бути впевненим, що робить це саме так, як хотів його господар.
Після того, як стіл був накритий, слуга чекав поза полем зору господаря, поки той не закінчить споживати страви. Тоді пан підводився, витирав пальці, рот і бороду, згортав хустину, якою витирався, і залишав її на столі. Зім’ята хустка означала: «Я закінчив».
Якщо б господар підвівся і залишив хустину складеною біля тарілки, слуга не наважився б торкатися столу, бо залишити хустину складену означало: «Я повернусь!»
«А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»
Ми, християни, віримо в Живого Бога, який Воскрес, який повернувся і повіки перебуває із нами, зокрема, під час наших важких випробувань. Христос воскрес!
Переклад з італійської
Відділу Комунікацій Апостольського Екзархату за матеріалами Aleteia